Таке щастя, просто навіть не знаю з чого почати. Мабуть з того, що свекруха вирішила, що нам весілля не потрібне.
Незважаючи на те, що з її сином я вже більше 4 років разом, що пройшли ми і Рим і Крим, і мідні труби.
Вона мало того, що вирішила за нас, так ще й озвучила це в той момент, коли Сергій робив пропозицію.
Як тільки я побачила, як коханий стає на одне коліно, відразу зрозуміла в чому справа, аж тут до кімнати залетіла як фурія свекруха і стала зупиняти сина.
А коли зрозуміла, що він всеодно вже для себе все вирішив, так взагалі почала кричати щось типу, нащо витрачати гроші, якщо це не на все життя.
Я розумію, що сказано це було з розрахунком того, що я мала б образитися і відмінити церемонію. Мало того, що вона сама хотіла все зіпсувати, так ще й образилася, що син її не покликав.
Приїхала до нас додому з валізами і натягнутою милою посмішкою і сказала, що допоможе до весілля готуватися. Я не вірю в ці байки, а от Сергій, мабуть таки повівся. Від цієї особи що завгодно можна очікувати. Не вірю я в її щирість.
