Я нещодавно приїхала до свого сина, щоб привітати його з днем народження. Все б нічого, якби не питання невістки за сімейним столом, яке збентежило і певною мірою образив мене.
Я єдина рідна людина своєму сину і вже 20 років спостерігаю за дуже дивними стосунками. Синові було трохи за 20, коли він привів у мій будинок свою наречену. У неї були свої уявлення про домашнє господарство.
Як тільки дівчина стала офіційною дружиною мого сина, то почала встановлювати свої порядки. Я мала готувати окремо, а молоді – окремо. Те саме стосувалася прибирання та покупок.
Жили майже як у гуртожитку. Зустрічалися найчастіше на кухні. Я до кімнати молодих взагалі не заходила. Побоювалася чогось. Не хотіла заважати щастю сина, але водночас про моє щастя діти не надто дбали.
За весь час спільного життя невістка навіть жодного разу не запросила мене з ними повечеряти. Начебто чужі. Так тривало роками. Дійшло до того, що на кухні з’явився другий холодильник.
Але невдовзі мені довелося поспіхом залишити квартиру. Моя мама в селі захворіла і потребувала догляду. Ще за три роки її не стало. Життя в селі мені не подобалося, відремонтувала будинок, завела господарство.
Час від часу онуки приїжджали. Варто сказати, що син охоче приїжджав з дітьми до мене, а ось невістка за останні 15 років навідувала мене лише кілька разів. Я, як будь-яка любляча бабуся, регулярно передавала продукти з городу.
В цей раз я вирішила відвезти городину сама. У сина якраз був день народження. Чим не привід відвідати рідних! Мене прийняли та посадили за святковий стіл. Все йшло, як і належало.
Гості, страви у великих та маленьких тарілках, компот у графині та дещо міцніше. Раптом невістка запитала мене, коли я на сина квартиру перепишу. Питання застало мене зненацька.
Я лише відповіла, що невістці не варто турбуватися щодо цього. На щастя, хтось почав розповідати анекдот і вона відволіклася, а я все ніяк не могла викинути це питання з голови. Начебто б нічого страшного не спитали.
Але чомусь мені було неприємно. За документами квартира все ще моя, але за фактом в ній вже давно живе родина сина. Очевидно, що квартира дістанеться йому. Більше нікого немає. Навіщо ж тоді таке питати?
