– Дмитре! Моя мама дуже засмутилася, що ти не зможеш приїхати до них у гості разом зі мною! – засмученим голосом сказала Оксана чоловікові, коли він зателефонував їй на обідній перерві
– Нічого страшного в цьому немає! Мені працювати треба зараз, а не по гостях роз’їжджати! Зараз самий сезон, Оксано! Тим більше я нікому нічого не обіцяв! – відповів на це Дмитро.
– Так, але можна і парочку вихідних було взяти! Це ж не на тиждень поїздка! – почала тиснути на нього дружина.
– Я за ці два дні можу місячну зарплату зараз зробити! Їдь до них сама! Або взагалі нікуди не їдь, так набагато краще, до речі, буде!
– Скажеш теж! Мама з татом мене чекають! І тим більше, я вже їм пообіцяла, що приїду! – запротестувала вона проти пропозиції чоловіка. – Хоча… я обіцяла, що ми разом приїдемо…
– Оксано, перестань, будь ласка, давати якісь обіцянки за мене! Ти, коли з ними розмовляла, навіть не ставила мене до відома про цей захід! Сказала, що ми разом приїдемо, а мене з обговорення цього питання викреслила! Так не робиться!
– Ну, ти ж мій чоловік…
– І що? Ти тепер усе вирішувати за мене будеш, чи що?
– Ні, звісно!
– Значить перестань так робити! – майже вигукнув Дмитро в трубку.
– Перестань так зі мною розмовляти! – образилася на чоловіка Оксана. – Я ж тобі не якась там дівка з вулиці! Я твоя дружина!
– Так і поводься як дружина! Починай думати не тільки про те, щоб батькам догодити!
– Усе! Мені набридла ця розмова! – різко сказала Оксана чоловікові і кинула слухавку. – Теж мені вчитель знайшовся, буде мені казати, як я маю поводитися! – невдоволено сказала вона після розмови з чоловіком.
Прийшовши додому після роботи, Дмитро виявив, що його дружина все ще сердиться на нього.
– Оксано… – покликав він її.
Ігнор.
– Оксано! Ти розмовляти зі мною збираєшся сьогодні? – трохи улесливо запитав він, підходячи до дружини ззаду.
– А ти знову збираєшся мене вчити, що і де я маю говорити? Чи ти готовий вибачитися за сьогоднішнє? – різким тоном запитала вона.
– Ну, якщо ти більше не будеш за мене щось комусь говорити, то я більше й слова тобі з цього приводу не скажу.
– По-перше, це не просто хтось! Це мої батьки! По-друге…
– Ось саме! Це твої батьки, чому я маю кидати свою роботу заради того, щоб з’їздити до них на два дні? А потім вони ж мене через тебе і будуть брудом поливати, що, бачте, я мало заробляю! Оксано, досить цього з мене! – перебив він свою дружину.
– Нічого подібного! Вони б так не зробили! – запротестувала Оксана. – Вони тебе люблять і дуже добре до тебе ставляться!
– Ну, це надто гучне висловлювання, не вважаєш? – засміявся він.
– Чому це? – насупилася Оксана.
– Та тому що, коли ми минулого разу до них приїжджали, вони мене всіляко намагалися вколоти! То я погано до тебе ставлюся, бо не оплатив тобі поїздку до Туреччини! То, я вдома нічого не роблю, бо цілими днями працюю… І здається мені, що вони не зі своєї подачі це все говорять…
– Що ти хочеш цим сказати? Що я на тебе скаржуся? – взвизгнула дружина.
– Я хочу сказати, що справи нашої сім’ї абсолютно не стосуються твоїх батьків, Оксано! Нехай перестають у це лізти! – завершив свою думку Дмитро.
– Але чому це…
– Оксано, все! Досить! Я прийшов із роботи, хочу повечеряти і відпочити хоч трохи, бо мені через вісім із половиною годин знову вставати і їхати на роботу!
Оксана розвернулася і голосно тупаючи ногами по підлозі вийшла з кухні. А ще за кілька хвилин Дмитро почув, як грюкнули двері в їхній спальні.
– Звісно, давай, грюкай дверима ще… Не тобі ж потім лагодити все це… – пробурчав він невдоволено, наливаючи собі суп.
Наступного дня Оксана так і була ображена на чоловіка. Він кілька разів намагався з нею помиритися, але все було марно.
Вранці, коли молоді люди збиралися на роботу, дружина просто ходила повз нього, а на будь-яку фразу тільки фиркала. Коли Дмитро їй зателефонував під час обідньої перерви, дружина взяла слухавку, але розмова, на жаль, не задалася.
– Що? – запитала вона, взявши слухавку.
– Ти довго будеш злитися на мене ні за що? – нормальним тоном, без будь-якого натиску запитав Дмитро.
– А ти збираєшся переді мною вибачитися? Чи так будеш вдавати, що тільки ти маєш рацію і моя думка не береться до уваги? – проворчала вона.
– Оксано, я не казав, що твоя думка мені не важлива! Просто не потрібно постійно щось за мене комусь обіцяти!
– Мої батьки ні “хтось”! – заявила Оксана, кидаючи слухавку, точно так само, як і днем раніше.
Закінчуючи робочий день, Дмитро дістав телефон зі своєї особистої шафки на роботі, де залишав особисті речі. В сповіщеннях у нього висіли один дзвінок від тестя і шість від тещі. Одразу було видно, що дружина вже поскаржилася своїм батькам на нього і на те, про що він говорив днем раніше.
Бажання йти додому відразу кудись зникло. Бо Дмитро знав, що після приходу додому знову почнеться вчорашній скандал.
Але він дуже втомився на роботі і йти ще кудись не було бажання теж, тим більше, що йому завтра знову йти на роботу. Якби не цей факт, він, можливо, покликав би друга, і вони пішли кудись розвіятися трохи. У той же боулінг або бар, зрештою…
Дорогою додому, у Дмитра задзвонив телефон. Він дістав пристрій із кишені, сподіваючись, що це дружина, але це була її мати. З великим небажанням Дмитро прийняв дзвінок…
– Доброго дня! – награно бадьорим голосом відповів він тещі.
– Дмитре, це що ще за новини? – одразу з претензії почала Тетяна Іванівна.
– Які ще новини?
– Мені тут Оксана сьогодні зателефонувала і мало не ридала в слухавку, що ти її образив, накричав на неї ні за що, ні про що! Це так? – голосом, що не терпить заперечень, запитала його теща.
– Ображати, я її ніяк не ображав! А те, що прикрикнув трохи, так це не просто так! – відповів він.
– Як це ти її ніяк не ображав? Вона мені сказала, що ти розмовляв із нею, ніби вона тобі ніхто! – заявила Тетяна Іванівна все тим же тоном. – Дмитре, так не робиться! Ти повинен любити і цінувати свою дружину, а не ображати її через дрібниці!
– Так я її і не ображав! А просто пояснив, щоб вона не давала за мене комусь обіцянок! – пояснив Дмитро.
– Ти про те, що ви маєте до нас приїхати на вихідні? Це нас із чоловіком ти називаєш “кимось”? Взагалі-то ми одна велика сім’я, якщо ти не знав про це!
– Знаєте, що? Тетяно Іванівно! – починаючи не на жарт злитися, запитав Дмитро. – Моя сім’я – це моя дружина і мої батьки! Але вони жодним чином не лізуть у наше сімейне життя! Ви – сім’я Оксани, але ніяк не моя! І досить постійно нав’язувати мені свою думку!
– Та як ти можеш так зі мною розмовляти?! – обурено закричала жінка в телефон. – Це так тебе виховували твої батьки, так? Хамити старшим?
– Моїх батьків, будь ласка, не чіпайте!
– Я чіплятиму того, кого вважатиму за потрібне, і твоєї думки з цього приводу питати не збираюся! А то подивіться-но, сім’ю дружини він за “нікого” приймає!
– Не збираєтеся питати, кажете? Тоді й розмову цю я продовжувати теж не збираюся! Всього найкращого! – попрощався Дмитро з Тетяною Іванівною.
Він уявляв, як зараз вона бушує і кричить із цього приводу. З якогось боку йому навіть це сподобалося, і він би повторив із задоволенням таке завершення розмови з тещею, і навіть не один раз.
Вона ще п’ять разів йому зателефонувала, поки Дмитро не прийшов додому, але він не брав слухавки. Який сенс вести односторонню розмову, де людина не чує співрозмовника?
Вдома Діма застав дуже незадоволену дружину. Мабуть, її мати вже зателефонувала їй і розповіла, як її чоловік вів бесіду.
– Привіт, Оксано! – як ні в чому не бувало привітався він із дружиною, зачиняючи за собою вхідні двері. Хоча й знав, що зараз буде скандал не гірший за вчорашній.
– “Привіт, Оксано?” – невдоволено перепитала його дружина. – Як ти посмів так із моєю мамою розмовляти? – закричала вона на нього.
– А з якого дива ти дзвониш їй і скаржишся, що я тебе якось ображав? З якого дива ти взагалі скаржишся їй на мене? Посвячуєш її в наші сімейні справи? – намагаючись тримати себе в руках запитав Дмитро.
– Тому що вона моя мама!
– І що? Я ж своїм не дзвоню і не скаржуся, що ти в мене розпещена донька своєї матусі! Вони й гадки не мають про те, що в нас і як удома!
– Це вже не мої проблеми, що твоїм батькам наплювати на те, як живе їхній син! І я не розпещена! – завищала Оксана у відповідь.
– Ні, ти саме така! Ти без того, щоб порадитися з батьками і кроку ступити не можеш! Усе їм постійно розповідаєш і доповідаєш! А потім, вони починають висловлювати мені, що я поганий чоловік для їхньої донечки! Що мене погано виховали! І так далі…
– А ти б узяв і прислухався хоч раз до них! А не в багнети все сприймав!
– З якого дива я буду до них прислухатися, якщо в мене своя голова на плечах є? Це їм треба перестати лізти в наше життя з приводу і без приводу! І тобі поменше з ними спілкуватися б слід було!
– Та зараз ось, ага! Якщо тобі не подобаються мої батьки – я не збираюся з ними поменше спілкуватися! А ти справді хамло! Правильно моя мама тебе назвала!Спеціально для сайту Stories
– Раз так, то їдь і живи зі своїми батьками, якщо я тебе не влаштовую! – вигукнув Дмитро, якого вже до “не можна” дістала ця сварка, що триває другу добу.
– Ах, ось ти як? Ти значить мене просто позбутися хочеш? – була вражена відповіддю чоловіка Оксана.
– До чого тут “позбутися”, Оксано? Просто…
– А що тоді? – перебила Дмитра дружина.
– Мені набридли постійні нападки з боку тебе і твоїх батьків!
– То якби ти нас слухав…
– Я не збираюся вас слухати! Нікого з вас! Ти говориш, як твоя мати! Вона говорить, як ти! У вас якесь замкнуте коло постійне! І постійно я крайній! Що б не зробив, чи не сказав – завжди каміння летить у мене! – висловився він.
– Ні, це не так! – запротестувала Оксана.
– А як же? Давай ще скажи, що я не правий у тому, що ти постійно телефонуєш і скаржишся їм, якщо тобі щось не подобається! Або якщо я тобі в чомусь відмовив!
– Телефоную звісно! Але мені ж потрібна підтримка…
– А мені по-твоєму вона не потрібна? – знову не витримав і закричав на дружину Дмитро. – Я працюю майже щодня, втомлююся, як собака! А ще по приходу додому вислуховую твоє ниття про те, що я такий поганий чоловік і не поїду до твоїх батьків! А потім мені ще дзвонить твоя матуся і каже, що я хамло!
– Дмитре, але я ж хотіла, як краще… – почала скиглити Оксана.
– А вийшло, як завжди!
– Перестань кричати на мене… ти мене лякаєш…
– Тоді перестань постійно скаржитися на мене своїм батькам! І дошкуляти всякою нісенітницею! – втомлено, зменшуючи оберти, попросив він дружину.
Оксана побігла плакати в спальню.
Дмитро не хотів ображати дружину і доводити її до сліз, але, якщо вона по-іншому не розуміла і не чула його – це було необхідно.Спеціально для сайту Stories
Щойно дружина втекла, він хотів повечеряти, але в такому стані шматок у горло не ліз, тому Дмитро пішов у душ, щоб постаратися змити з себе всю втому і чвари цього дня.
Перед сном, коли він лягав спати, Оксана підійшла до нього:
– Дмитре… Ти на мене більше не будеш кричати?
– Якщо тільки ти почула мене і взяла до відома все, що я намагався тобі донести. – спокійно відповів він.
– Так, я тебе зрозуміла…
– Значить, усе. Кричати не буду.
Оксана поцілувала чоловіка на знак примирення. Дмитро відповів взаємністю і близько хвилини обіймав її, бо йому безмежно набридла ця сварка.
Відсторонившись трохи від чоловіка, Оксана невинно подивилася йому в очі й запитала:
– Отже, ти все ж таки поїдеш зі мною до моїх батьків наступного тижня? Але тільки тобі треба буде ще вибачитися перед моєю мамою! Інакше вона тебе і на поріг не пустить! А мені від цього буде не по собі…
– Оксан, ти зовсім тупа, чи що?!!… – не дотримавши свого слова, закричав на дружину чоловік…
