Все моє життя я вважала, що це нормально, коли старші сестра чи брат допомагають молодшим. Аж поки це не зруйнувало моє життя. Тепер я не маю нічого, а з родичами навіть не хочу спілкуватися.
Крім мене в нашій сім’ї було ще дві сестри та брат. Почуття обов’язку перед батьками, які віддавали дітям все і зуміли забезпечити мене освітою, не відпускало. Як тільки я стала на ноги, то одразу почала допомагати молодшим.
Кому з оплатою навчання, кому з виплатами за квартиру. Для того, щоб допомагати близьким, я навмисне шукала підробітки. Зараз я працюю в міжнародній компанії і заробляю достатньо, щоб забезпечити себе та допомагати сестрам та братові
Свого чоловіка я зустріла досить пізно, аж у 32 роки. Невдовзі ми почали жити разом. І все йшло добре, якби не постійні дзвінки та поява родичів з проханням дати грошей. От чоловік одного разу і витримав.
Він заявив що мої сестри та брат вже не діти, щоб забезпечувати їх і вони вже повинні самі піклуватися про себе та своїх дітей. Я нічого не відповіла, але подумки погодилася з ним. Вже минуло достатньо часу.
Моїм сестрам та братові вже давно за 20. У двох є сім’ї. Чому я маю й надалі грати батьківську роль у їх житті? Я вже збиралася припинити будь-яку допомогу, коли сталося несподіване. Молодший брат розлучився.
Оскільки жити йому було ніде, я тимчасово поселила його в себе. Чоловікові це не дуже сподобалося, але він промовчав. Через рік він дізнався, що я оплачую будівництво будинку для брата. Тоді його терпець урвався.
Після сварки коханий зібрав речі та пішов. Незабаром він одружився з іншою жінкою, а я залишилася наодинці з потребами родичів. Нещодавно мені виповнилося 42 роки.
Своєї родини я так і не маю, але все так само продовжую підтримувати сестер та брата. Іноді допомагаю з племінниками, можу звозити їх на море та всіляко підтримую. Наче я їх бабуся.
Але нещодавно сталася неприємність, і я опинилася у лікарні, де провела понад тиждень, за який ніхто навіть мене не навідав. Мене це сильно дратувало та засмутило і мої нерви здали.
Я подзвонила одній з сестер висловила все, що думаю з цього приводу. Сестра намагалася виправдовуватися, але я не стала слухати. Кинула трубку і прийняла остаточне рішення відтепер жити лише для себе.
