– Зізнавайся, у тебе хтось є?! – нависав Олег над своєю дружиною Оленою. – Видно неозброєним оком, помолодшала, світишся вся!
– Ти б хоч на повітря вийшов, теж, дивись, краще виглядав би, – зітхнула вона. – Зовсім уже своєю віртуальною реальністю мізки закомпостував, зради ввижаються…
– Ти мені зуби не заговорюй! – потрясав кулаками Олег. – Правильно мати казала, що є коханець!
Олена з Олегом познайомилися в спільній компанії відразу після інституту двадцять три роки тому. Тоді в них було безліч інтересів, Олена займалася спортивним орієнтуванням і скелелазінням, ходила в гори. Олег захоплювався активністю дівчини і теж із радістю вирушав у походи, а потім у них з’явивсч син Дмитро, побут поглинув романтику.
В останні роки все спілкування зводилося до обговорення турбот сина і закупівлі продуктів. Вдома Олег був поглинений комп’ютерними іграми, так він відпочивав від напруженої роботи.
– Може, хоч за місто виберемося? – пропонувала йому Олена. – Дімка давно виріс, можна сміливо хоч на тиждень їхати.
– Та навіщо? У мене он у віртуальній реальності хочеш – до моря їдь, хочеш – кар’єру роби або на природі відпочивай, – усміхнувся Олег. – Не відходячи далеко від дивана.
– Ну а мені що з твоїх віртуальних розваг? Оновлю спорядження і в гори махну! – пригрозила чоловікові Олена.
– Та куди вже тобі! – усміхнувся Олег. – Пізднувато по горах лазити. Ти й удома-то не вражаєш талантами. Он підлогу погано помито. І суп не зварений другий тиждень, соромно сказати, до матері ходжу обідати.
– Так ти і коли суп стоїть, його не їси. Я два тижні поспіль виливала прокислий і недоторканий! – обурилася Олена. – Сенс його готувати?
– Ну, звісно, Олена в нас не винна! Як завжди! – обурився Олег. – Ти ж супи вариш такі, які я не люблю. Спеціально для синочка свого обожнюваного. А на чоловіка плювати!
– Олеже, з тобою взагалі все нормально? Ти мені тепер любов’ю до Дмитрика будеш дорікати? – поцікавилася в нього Олена.
– А що, не подобається? Ну і будь ласка, посплю на дивані. А ти подумай про свою поведінку, – буркнув Олег і знову втупився в екран комп’ютера.
Олена в цей момент твердо для себе вирішила, що візьме відпустку і поїде хоч у гори, хоч просто в похід, щоб здригнутися. Домашнє рабство і капризи чоловіка її добряче дістали. Та ще й свекруха постійно підбивала, вказуючи, що її кровиночку в цьому домі обділяють.
Олена згадала, як коли Дмитро був маленький вони йшли парком, купили синові морозиво і зустріли свекруху Галину Володимирівну, яка одразу ж знайшла до чого причепитися.
– А чому Олеженька без морозива?! – обурилася Галина Володимирівна. – Синочку, я зараз куплю, яке тобі?
– Шоколадне, – промямлив Олег і почервонів.
– Ескімо чи в стаканчику? – допитувалася Галина Володимирівна. – А може, твоє улюблене “Каштан”?
– Мамо, та не треба нічого, – буркнув Олег.
– Ну як же, ти подивися, вона своєму синові купила, а моєму ні! – обурювалася свекруха, дивлячись на Олену. – А ти ж у мене теж любиш морозиво!
Галина Володимирівна кинулася до візка продавця солодких холодних ласощів, а Олена з прищуром подивилася на свого тридцятирічного чоловіка. Той ревниво стежив за тим, щоб мати вибрала правильне морозиво.
І такі ситуації були не один раз. Хоча онука Галина Володимирівна теж любила, але Олег завжди залишався світлом у її віконці, найулюбленішим і найдорожчим синочком.
І ось тепер за повного потурання своєї матері в неї вдома сидів справжнісінький “скуф”. За влучним визначенням молоді – пухкий сорокап’ятирічний дядько з відрослим волоссям і навислим над ременем животом. Від спортивного підтягнутого Олега, здатного пройтися колесом або підтягнутися разів двадцять, не залишилося й сліду.
Дізнавшись, що мати збирається в гори, Дімка несподівано теж зацікавився:
– А можна мені з тобою? – поцікавився син. – Взагалі не думав, що ти, мамо, ще здатна кудись вибратися!
– Давай, разом веселіше! – посміхнулася синові Олена. – Завтра з’їздимо за спорядженням. І путівку на тебе я оплачу, начебто є ще місця.
У тій першій після тривалої перерви вилазці в гори Олена відчула себе щасливою і вільною, а після повернення почала шукати все більше активностей.
Походи, сплави річками увійшли в її розклад, відвідування скеледрому стали щотижневою звичкою. Дмитро тягнувся за Оленою і брав із собою друзів, незабаром ті стали вважати матір друга за свою. А сама Олена з подивом зрозуміла, що коло її спілкування сильно помолодшало.
А в цей час на дивані та біля комп’ютера продовжував киснути Олег, який дивувався, чому дружина не почувається винною. Тепер його ще більше дратував син, який перетворився на молоду копію свого батька. І на все це Олег, зрозуміло, скаржився матері, а та лише підкидала дров у багаття його невдоволення.
– Мамо, вона зовсім закинула будинок! – обурювався Олег. – Усі вихідні проводить у своїх походах. Купила на зиму гірські лижі та сноуборд, уявляєш? Вони вже обговорюють, як поїдуть на десять днів в Карпати. А мене наче й зовсім у цьому домі не існує!
– Розлучатися треба, синочку, – співчутливо кивала Галина Володимирівна. – Поки вона сама тебе не кинула. Тут і до ворожки не ходи, коханця завела, напевно молодого. А сина із собою тягає для прикриття. Переїжджай до мене, усе веселіше буде.
– Ти думаєш? – із сумнівом запитав у матері Олег. – Усе ж вона вже не дівчинка. У матері їм годиться. Та й я ще не старий, на моєму тлі будь-який ровесник сина просто жовторотиком виглядає. Куди їм проти досвідченого чоловіка?
– А ти на Оленку-то свою поглянь! – фиркнула Галина Володимирівна. – Підстриглася, схудла, носиться, як молода. І гардероб змінила. Дивитися мені на це просто огидно!
– Думаєш, заради молодого вона так? – здивувався Олег. – Та годі, ну де їм зустрічатися?
– Та в походах своїх, – відповіла йому мати. – Жодна пристойна жінка так будинок не запустить. А у вас підлогу вже кілька тижнів не миють, суп у холодильнику скис. Значить, точно в неї коханець.
Зв’язку між супом і романом дружини Олег не розгледів, але зерно сумніву матері вдалося зародити. Тепер йому всюди ввижалися зради й обмани, а оскільки син нібито прикривав зради матері, Олег влаштував йому скандал і навіть пригрозив вигнати з дому.
– Я все знаю! – кричав він. – Хто з твоїх дружків, зізнавайся, з матір’ю зустрічається?!
– Тату, та ти чого? – оторопів Дімка. – Ти де цього понабрався взагалі?
– Ну, звісно, не вдавай із себе наївного! Ви з матір’ю добре зспівалися! Що вона тобі? Платить? А ти, значить, її гріхи покриваєш за моєю спиною?! – кип’ятився Олег, виходячи із себе дедалі більше.
– Тату, та ти взагалі про що? – Дімка дивився на батька зі здивуванням. – Ми просто ходимо в походи. Та мені всі друзі заздрять, яка вона класна. Ти б це теж міг помітити, між іншим. А не просиджувати на дивані своє життя. Не старий же ще, а виглядаєш гірше за маму набагато!
– Ах ось як ти заговорив! – кинувся на сина Олег, але не врахував, що навколо дроти, зачепився за один із них і звалився на підлогу, вдарившись ліктем і коліном.
А Дмитро скористався збентеженням батька, покидав у свій рюкзак якісь речі і пішов. Увечері Олена повернулася і влаштувала чоловікові скандал, адже син відмовлявся повертатися й узагалі вирішив поки що пожити в бабусі й діда по материнській лінії, вони жили ближче до інституту. Але про конфлікт із батьком він, не вдаючись до подробиць, усе ж розповів, і тепер Олена палала гнівом.
– Ти взагалі нормальний? – поцікавилася вона в чоловіка. – Хлопчиська з дому вигнав!
– А моє здоров’я тебе взагалі не хвилює? – поцікавився чоловік. – Тільки синочка ненаглядного?
– Беру приклад із твоєї матусі! – парирувала його критику Олена. – Вона якраз тільки тебе бачить, а всі інші поза увагою.
– Я впав, – трагічним голосом вимовив Олег. – Можливо, зламав руку і сильно забив коліно.
– А чого в травмпункт не їдеш? – поцікавилася Олена. – І взагалі, не переводь тему.
– Що ти за дружина така?! – з дивана горестно заволав Олег. – Ні вечері вдома, ні уваги до чоловіка. І взагалі, моя мати має рацію. Ти дуже змінилася, помолодшала, схудла!
– Ти, нарешті, помітив? – здивовано усміхнулася Олена. – Дивно, я думала, для цього доведеться наклеїти моє фото до і після на екран комп’ютера.
– Та вже добрі люди підказали! – фиркнув Олег, не приховуючи розчарування. – Кажуть, це вірна ознака нового роману. Та я й сам бачу, як сильно ти змінилася. Тому вирішив першим подати на розлучення. Але квартиру не отримаєш! І не сподівайся! Нічого сюди своїх молодих коханців тягати.
– Олеже, ти божеволієш, – втомлено сказала йому Олена. – Давай я подивлюся твій лікоть і коліно? Прикладемо примочку, синці швидко зійдуть. А якщо хочеш переконатися в безглуздості своїх теорій, сходи хоч раз із нами в похід. А то я замучилася з молодими.
– А що так? Наздогнати не можеш? – усміхнувся Олег. – Так давно час зрозуміти, що тобі не шістнадцять!
– Навпаки, – зітхнула Олена. – Вони гірші за пенсіонерів, кілометр пройшли – уже втомилися, пісень не знають, біля багаття вмикають колонку. А вогонь розводити тягнуть рідину для розпалювання. Я втомилася вже з ними боротися.
– Та годі? – здивувався Олег. – Ти мене розігруєш. Гаразд, так уже й бути, разок сходжу з вами. Подивлюся, чим сучасні походи відрізняються від тих, що були в нашій молодості.
Через кілька тижнів вони всією сім’єю з Дімкою, який продовжував дутися на батька, і з його друзями, вирушили в новий похід із ночівлею.
Олег навіть купив собі новий туристичний рюкзак і обтрусив пил із гітари в чохлі. Звісно, десять кілометрів від машини до місця стоянки далися йому непросто. Підбадьорювало те, що молодь і справді почала страждати і нити вже після першої пари кілометрів.
На місці стоянки Олег несподівано для себе виявив, що отримує задоволення і від встановлення намету, і від розпалювання багаття без всяких паливних брикетів. Син із друзями в цей момент дивилися на нього з неприхованим подивом, як на фокусника. А на другий вечір посиденьок біля багаття з гітарою Олег зловив на собі захоплений погляд дружини.
І раптом згадав, що він навіть смартфона не перевіряв з моменту, як опинився на природі. Помішуючи на багатті в казанку кашу з тушонкою, Олег усміхався і поблажливо поглядав на молодь.
Після їхнього повернення до сина з невісткою зазирнула свекруха, Галина Володимирівна єхидно примружилася і поцікавилася:
– Що,Олено, все тягаєшся у свої походи синочкові моєму роги наставляти? Коли вже він із тобою розлучиться? Все кажу йому, та, мабуть, мало доказів!
– А ми тепер разом ходимо, – весело посміхнулася їй Олена. – Чи, по-вашому, похід – це взагалі крайній ступінь розкладання? І Олега вже не врятувати від мого згубного впливу?
– Та куди ж ти його потягла?! – заволала свекруха. – У Олеженьки ж плоскостопість! І астма була в дитинстві. А в лісі змії, кліщі.
– Ага! І страшні коханці! – розреготався Олег. – Мамо, твій план провалився. Розлучатися ми передумали, навпаки, я вирішив стати на сноуборд, поїду з дружиною і сином у гори у відпустку.
– Переламаєш собі все, знову не слухаєш маму! – схопилася за серце Галина Володимирівна. – Ось такі ви, діти, невдячні.
– Ну, звісно, мамо, спасибі за напуття, – випровадив матір до дверей Олег. – Досить мене опікати, як немовля! Я й так під твою сопілку довго танцював, щоправда вже повірив, що дружина зраджує. А ти й рада була б.
– А що, сидів би тихо в мене під боком, грав у свій комп’ютер та на роботу ходив, – зітхнула Галина Володимирівна. – Дожили, вже матір рідну зі свого дому виганяєш!
Але Олег був непохитний. Тепер свекруха шле в сімейний чат фотографії свого кота і навіть не надто часто зітхає про те, яка погана невістка їй дісталася.