У мого коханого завжди було багато шанувальниць до нашого весілля. Навіть мої подруги задивлялися на нього. Але він обра мене і нашому шлюбу вже 10 років. У нашій сім’ї все прекрасно.
Та у чоловіка є одна риса характеру, яку я ненавиджу. Він занадто бережливий. Весілля у нас було скромне, у родинному колі. На той момент я тільки університет закінчила.
З роботою в мене були тоді проблеми, тож погодилася з тим, щоб не кликати багато людей. Ще тоді чоловік сказав, що користі від великої кількості людей немає, подарунки від них будуть недорогі, витрати на весілля не покриють.
Коли в нас з’явилася дочка, витрат стало ще більше. Чоловік запропонував зберігати чеки з магазину, щоб бачити, на що йде його зарплата, і чи ми не купуємо чогось зайвого.
Я почала приносити чеки щодня, а він все рахував та давав гроші на нові покупки. Здавалося, що це вихід: грошей справді вистачало на все потрібне. Коли я вийшла на роботу, жити стало легше.
Я почала купувати не лише те, що потрібно, а й те, що хочеться. Але попри те, що я зараз теж заробляю, чоловік продовжує рахувати кожну копійку. Він сердиться, коли я випадково викидаю чек.
Почав змушувати писати список, щоб зайвого не купувати. Щодня я тільки чую розмови про гроші і про те, який у нього поганий начальник. Мені вже набридли сварки через те, на що йде моя зарплата.
В той час як чоловік витрачає її на оплату рахунків та продукти, я купую всім одяг, ті ж продукти та беру на себе всі витрати на школу та танці дочки. Коханий хоче контролювати всі витрати, а я вже так більше не можу.
Після стількох років я всерйоз задумалася про розлучення. Неможливо жити з людиною, яка не просто економить, а скупиться. А я жінка, і тільки коли у мене з’явилася дочка, зрозуміла, що заощаджувати на всьому не можна.
Коли виховуєш доньку, інакше дивишся на речі. Її власним прикладом треба привчати до етикету, догляду за собою і адекватного ставлення до грошей. Ми ж заробляємо гроші не для того, щоб виживати, а жити.
