Катерина обирала вбрання до новорічного вечора на роботі.
Для корпоративу керівництво орендувало невеликий затишний ресторан. Жінці хотілося виглядати на святі гідно.
В одному з бутиків торгового центру дві жваві дівчини-продавчині, професійним оком оцінивши фігуру і вік жінки, пропонували облягаючі фігуру моделі з відкритими плечима і декольте.
Це дуже бентежило Катерину, яка уявляла, що скаже чоловік з приводу обраної сукні.
У всіх моделях її щось не влаштовувало. Вона постійно критикувала то свої ноги, то талію, то занадто повні руки.
Продавчині збилися з ніг, пропонуючи все нові і нові варіанти.
Нарешті, вона зупинилася на непомітній, але елегантній сукні з закритими плечима і довгими рукавами.
Сиділа модель на ній непогано, але дівчата в один голос сказали, що в цьому вбранні вона відразу виглядає на 10 років старшою.
– Хто Вас так закомплексував, що Ви намагаєтеся приховати свої достоїнства? У Вас прекрасні і ноги, і руки, і талія.
У цей момент в бутік увійшов чоловік з вигуком:
“А ось і моя жінка знайшлася, це що на тобі? Кращого нічого не було?”
Катерині було ніяково за його вічну нетактовність. Вона постаралася швидше покинути магазин, ловлячи на собі співчутливі погляди продавчинь, які відразу зрозуміли, хто так закомплексував жінку.
Анатолій завжди намагався принизити достоїнства дружини, як характеру, так і зовнішності.
За її м’якість і поступливість він називав її “киселем”. За схильність до повноти “діжкою”.
Хоча до цих визначень їй було далеко, і, знаючи свою особливість, Катерина негайно сідала на дієту, якщо додавала пару кілограмів.
Ось і зараз перед святом вона почала ходити в басейн і спортзал, щоб підтягнути трохи розповнілу фігуру.
Як не дивно, чоловік, який вічно відпускав шпильки з приводу зайвої ваги, був проти її занять фітнесом.
– Марна трата грошей і часу. Обманюють вас, наївних … рекламою цих тренажерів. Від них тільки шкода. Навіщо жінкам м’язи накачувати. Якщо і є ефект, то це ненадовго. Якщо вже товста від природи, то нікуди від цього не дінешся. А вони з вас тільки гроші вичавлюють.
– Це за одне заняття стільки?! Нічого собі! Так, мати, ти даєш! Дорого ти мені обходишся! – обурювався Анатолій, вивчаючи прайс-лист фітнес-клубу, що потрапив йому на очі.
– Ти нічого не переплутав, кажучи, що я тобі дорого обходжуся, – наголос був зроблений на слові “тобі”. – На свої потреби я сама заробляю. Ти витрачаєш не менше на свої шкідливі покупки, а від них вже точно ніякої користі немає.
Впливати на совість дружини, дорікаючи їй у марнотратстві, не вийшло.
Тоді Анатолій почав вигадувати інші причини, щоб відволікти її від занять у спортзалі.
Навіть пустився на відверту авантюру, розраховану на виняткову відданість Каті своїй родині.
Він зателефонував їй на роботу і повідомив:
– Ти сьогодні ввечері не ходи ні в який спортзал, приходь відразу додому, та купи що-небудь смачненького. Олексій приїде, він мені подзвонив сьогодні.
Катерина занепокоїлася.
Олексій, їхній син, навчався на першому курсі інституту в сусідньому місті і приїжджав додому навіть не кожні вихідні, а сьогодні був вівторок, і, звичайно, Катерина його не чекала.
– Господи, а що сталося? Він нічого не пояснив? Він не захворів?
Голос дружини був такий схвильований, що авантюрист подумав, чи не переборщив він.
Але відступати було нікуди, і він хоробро продовжив:
– Ні, нічого не сказав, але голос не хворий. Так що приходь раніше.
Катерина прийшла додому навантажена покупками, відпросившись з роботи з такої нагоди.
Почала готувати особливу вечерю – улюблену печеню і пиріжки.
Час минав, син не з’являвся. Анатолій неспокійно совався на дивані, чекаючи на запитання дружини. Тим часом, Катерина не витримала і набрала номер Олексія:
– Привіт, синку.
– Привіт, мамо, – дуже тихо привітався Олексій.
У трубці не було чутно жодних ознак шуму на вулиці або в транспорті.
– Як ви там? Усе гаразд?
– Так, у нас все добре, ось чекаємо тебе, ти де зараз?
– Я в бібліотеці, займаюся. Завтра контрольна з матаналізу.
– То ти додому не їдеш?
Син мовчав хвилину або більше.
– Мамо, що у вас там відбувається? Сьогодні вівторок. З чого я додому поїду?
– Та батько сказав, що ти подзвонив і їдеш додому.
Чути було, як скрипнули двері, син, мабуть, вийшов у коридор.
Він заливався нестримним сміхом.
– Ну, батько дає! Мамо, ти перевір, чи немає у нього якогось іншого сина, бо я з ним з неділі не розмовляв, – все ще сміючись, сказав Олексій.
– Гаразд, йди, займайся, це у тата, мабуть, жарти такі.
Катерина вбігла в кімнату, як тигриця, схопила диванну подушку і почала лупити нею Анатолія, примовляючи:
– Ось тобі за спортзал, ось тобі за смачненьке, ось тобі за сина, ось тобі за валер’янку, яку я пила через те, що переживала весь вечір. А пиріжки я тобі за комір вивалю!
– Ну, пожартував я, подумаєш – намагався виправдовуватися чоловік.
Після наступного заняття в спортзалі на Катерину чекала нова звинувачувальна сцена.
Цього разу підступна дружина від Анатолія заховала вечерю.
– Ось ти там ноги задирала дві години, навіть додому не спромоглася зайти після роботи і приготувати вечерю, а чоловік після роботи повинен сидіти голодний і чекати, коли дружина настрибається, як дівчисько, у якого ні сім’ї, ні турбот.
– А ти де вечерю шукав?
– Що там шукати – на плиті порожньо.
– А у нас на кухні є такий побутовий агрегат, називається холодильник. Так от, там зберігається не тільки їжа, а є ще каструлі і контейнери з приготованим для більш кмітливих членів сім’ї супом, картопляним пюре і котлетами, які можна розігріти в іншому кухонному приладі під назвою “мікрохвильова піч”.
– Ну і в’їдлива ти стала, – ображено відповів чоловік на саркастичне зауваження Катерини.
– Вчуся у тебе, – була відповідь.
Останнім часом Катя дійсно змінилася.
Раніше вона болісно реагувала на образливі зауваження чоловіка, шукала в собі недоліки, завжди вважала себе винною.Особливо неприємно було вислуховувати його шпильки в присутності сторонніх, коли вони були в гостях або приймали у себе родичів чи друзів.
Критиці піддавалася і її зовнішність, і характер, і її якості як господині.
Катерина помічала, що незручність відчуває не тільки вона, але й усі присутні. Хтось переводив розмову на іншу тему, хтось намагався її захищати.
– Та кинь ти, Толю, хвали свою дружину. Вона у тебе красива жінка, – говорив один з гостей.
– І господиня чудова, – вторили інші.
– Гаразд, гаразд, не лестіть їй, – а то зовсім зазнається, і так скандалістка стала.
Уявити Катерину скандалісткою без посмішки ніхто не міг. Всі, хто близько знав їхню сім’ю, навпаки, дивувалися її терпінню і здатності спокійно переносити на людях несправедливі причіпки Анатолія.
Зміни в ній відбувалися поступово.
Характер Катерини не змінювався. Вона залишалася все такою ж врівноваженою, доброзичливою, працьовитою.Але в її житті відбувалися зміни, які змінювали її ставлення до себе самої.
На роботі вона виросла як фахівець і відчувала повагу і колег, і начальства.
Син, що подорослішав, теж радував її любов’ю і шанобливим ставленням. Вона зуміла стати по-справжньому рідною людиною для сестер і батьків Анатолія, які постійно намагалися захистити її від нападок чоловіка.
Накопичений життєвий досвід і ставлення до неї оточуючих людей підказали Катерині, що не така вже вона і нікчемна людина.
Негідною вона була тільки в очах свого чоловіка, найближчої для неї людини.
Ось тоді жінка і вирішила більше не терпіти покірно його насмішки, несправедливі докори і образливі зауваження.
– А ти, що зі мною не повечеряєш? – запитав Анатолій, сідаючи ввечері за стіл.
– Ні, так пізно їсти не буду.
– Все худнеш? Дивись не молоденька. У такому віці схуднеш, обвисне вся шкіра.
– Ось, щоб не обвисла, я і займаюся фітнесом. І тобі, до речі, не завадило б спортом зайнятися. У спортзалі, між іншим, багато чоловіків, в тому числі і нашого віку.
– Чоловіків, кажеш багато? То-то тобі там, наче медом намазано.
– Толю, не солідно такому розумному чоловікові, як ти, говорити при такій порядній жінці, як я, – твоїй дружині, яка ніколи не давала тобі приводів робити такі натяки. Самому тобі не гидко?
Анатолій вперше сам відчув незручність від свого безглуздого жарту і не знайшов, що відповісти.
Незабаром друзі запросили Анатолія і Катерину на День народження його друга.
Зібралася досить велика компанія старих друзів. Після привітань і побажань згадали улюблені пісні, потанцювали.
Знайомі обличчя, з якими були пов’язані роки дружби, щедре застілля, привітність господарів створювали дружню теплу атмосферу, що розташовувала до душевних розмов.
Хтось із присутніх жив у рідному місті, когось доля занесла далеко від малої батьківщини.
Всі були ще молоді, але вже накопичили життєвий досвід, і кожному було чим поділитися і про що розповісти один одному.
По колу пішла своєрідна естафета, що передавалася від гостя до гостя. Друзі ділилися новинами або просто своїми поглядами на життя.
Катя скромно розповіла про сина, який став студентом політехнічного університету, про зміни у своїй роботі. Анатолія зачепила симпатія і увага, з якою слухали її гості.
Коли черга дійшла до нього, він зовсім не в тему почав розповідати про те, що його дружина на старості років почала займатися фітнесом.
– Смішно дивитися на людей похилого віку, які женуться за молодими. На дієтах сидять, на тренажерах жирами трясуть.
Гості притихли в подиві.
На кілька хвилин за столом повисла незручна тиша. Першим її порушив винуватець свята:
– Толю, ти це до чого? – запитав він.
– Так, – підтримала його Людмила, дружина одного з його друзів, – я ось теж ходжу з Катериною в спортзал. А що тут поганого? І що ти все “Старухи, та старухи”?
Нам по сорок з невеликим. Старухи – це ті, які за собою не стежать, хоча зараз у всіх практично є така можливість.
– Ну, ти, Людмило, – це інша справа, а моя-то курка куди лізе?
Всі мимоволі подивилися в бік Катерини, немов намагаючись розгледіти, де вона сховала курку.
Катерина встала і звернулася до присутніх:
– Вибачте його, заради Бога.
Після цього вона вийшла, за нею пішов господар, просив залишитися:
– Катю, не звертай на Тольку уваги. У мене велике бажання розказати йому багато чого… Він завжди був дурнем, коли вживає…
– Ні, Михайло, не псуй собі свято. Ти маєш рацію, він і справді дурень, але не тільки коли вживає. Тут інше, але ми розберемося. З Днем народження тебе ще раз.
На ранок Анатолій, як ні в чому не бувало, намагався представити все як жарт.
Катерина на виверт не піддалася і викликала його на серйозну розмову.
– Анатолію, в молодості я дуже кохала тебе, вірила тобі і перебувала під великим твоїм впливом. А ти розвинув у мені такий комплекс неповноцінності, вселив таку невпевненість у собі, що я довго була впевнена, що тільки з тобою і можливе моє сімейне щастя, тільки ти можеш жити з такою непристосованою і нікчемною особою, “діжкою”, як ти мене називав.
Я терпіла всі твої образливі зауваження, вважаючи їх справедливими. Ти ображав мене, насміхався, а я вважала, що заслужила це.
Добре, що залишків моєї волі вистачило, щоб не піти з роботи, як ти вимагав, тому що я, за твоїми словами, не здатна і працювати, і вести домашнє господарство.
Тепер я знаю, що це ти боявся, що я покину тебе, що це ти недостойний мене. Це у тебе комплекс неповноцінності, через який тебе гризуть ревнощі, змушує говорити вульгарності.
Я ніколи не зраджу тобі. Ніхто не дізнається про справжню причину моїх принижень, але їх більше і не буде, тому що, якщо я ще хоч раз почую образу на свою адресу, ти більше не побачиш мене, я тобі обіцяю.
Анатолій слухав, не перебиваючи, і поступово глузливий вираз на його обличчі ставав похмурим і винуватим.
Після тієї розмови Анатолій притих і перестав робити зауваження дружині.
Катерина продовжує ходити на фітнес, а нещодавно ще й до басейну записалася.
