– Сергію, ну скільки можна? Ми ж домовилися заначку без крайньої потреби не чіпати! Ти за місяць половину перетягав!
– Ти серйозно? – сорокарічний чоловік, зав’язуючи на ходу краватку, вийшов зі спальні, – а чи не ти пірнаєш туди щодня?
– Мені готівка не потрібна! – Марина сердито дивилася на чоловіка. – Я як свою останню премію минулого місяця туди поклала, так і забула. А сьогодні день народження в нашої прибиральниці, вирішили скинутися по тисячі бабусі. Я залажу в коробку, а там замість двохсот тисяч сто п’ять лежить! Куди ти їх діваєш?
Сергій насупився. Підійшов до дружини, взяв її за руку.
– Мариночко, ти тільки не засмучуйся, сонечко. Зараз ми з тобою в усьому розберемося.
Марина подивилася на чоловіка, і від поганих передчуттів у неї перехопило подих:
– Сергію, – тихо запитала вона, – Ти хочеш сказати, що ти не брав грошей?
– Тихо, моя люба, не забувай, у тебе хворе сердечко, тобі потрібно його берегти, зараз ми все перерахуємо. Може, ти помилилася, – з надією посміхнувся чоловік.
За його фальшивою посмішкою Марина зрозуміла, що він грошей не брав, але здогадується, хто їх узяв.
– Ні-ні, – тримаючись за серце, сказала Марина. – Настя цього зробити не могла! Ми ж ніколи їй ні в чому не відмовляємо. Нещодавно я переказала їй п’ятдесят тисяч на новий ноутбук. Та й узагалі вона ніколи нічого не брала. Тим паче, такі гроші! Навіщо їй стільки?
– Ось тому й не хвилюйся, зараз я крапель тобі накапаю!
Сергій швидко сходив на кухню і приніс дружині склянку з водою, куди накапав серцевих крапель.
– Випий! А про Настю я ось що подумав: може вона комусь у борг на день-два дала, тому й не попередила нас? Просто збирається швиденько все повернути на місце.
– А може, не вона? – мало не плачучи, подивилася Марина на чоловіка. – Якщо безцеремонно запитаємо в неї, образиться, вона ж така вразлива. Що ж робити, Сергію?
Про заначку знали тільки члени сім’ї: подружжя та їхня дев’ятнадцятирічна дочка-студентка. Настя підробляла вечорами і в неї завжди були кишенькові гроші. На великі покупки вона просила у батьків. Це було рідко, і вони їй ніколи не відмовляли, благо, обидва добре заробляли.
– Давай поки що не будемо в доньки питати, – сказав чоловік, – Може, вона й ні до чого. Я згадав, що місяця півтора тому до мене сусід Семенич приходив, тисячу попросив у борг. Адже я при ньому тоді в заначку заліз.
– Ні, що ти, Семенич на таке не здатний. Я на нього зовсім не думаю.
– А може, і Настя при комусь зі своїх гостей лазила, у неї постійно то друзі, то подруги, – припустив чоловік.
– Ось це інша справа, – Марина полегшено зітхнула.
Ця версія чоловіка подобалася їй більше за всі попередні.
– А як же ми до правди докопаємося? – запитала жінка.
– Сьогодні куплю маленьку приховану камеру і поставлю її, щоб непомітно було. Тільки про це знатимемо тільки я і ти. Нікому більше не кажи!
Чоловік прийшов з роботи раніше, ніж зазвичай, і встановив приховану камеру, спрямувавши її на те місце, де лежала коробка із заначкою. Переконався, що камеру не видно. Залишалося тільки чекати.
…Минуло два дні. Щовечора подружжя перевіряло камеру, але вона не записала нічого цікавого – до заначки ніхто не торкався. Увечері третього дня Сергій став переглядати запис і зрадів, що він дивиться його один, без дружини: у заначку залізла Настя.
Вона перерахувала гроші і забрала звідти десять тисяч. Він стер запис і сказав дружині, яка прийшла з роботи, що все знову було спокійно. Увечері сім’я зібралася за вечерею.
– А мене завтра у відрядження відправляють, – сказав Сергій. – Так несподівано повідомили, бухгалтерія навіть не встигла грошей нарахувати. Тож я забираю всю нашу заначку. Обійдетеся без неї?
– Звичайно, – відповіла дружина, – А ти надовго?
– Та як роботу виконаю, так і назад повернуся. Думаю, дня за три-чотири впораюся. Настя, а ти обійдешся без грошей із заначки?
Дівчина здригнулася:
– Звичайно, тату, – промямлила вона.
– Ну все, мої хороші. Адже мені ще в офіс за документами потрібно заскочити, а звідти вже і поїду. Тож сьогодні раніше на роботу їду. Бувай!
На роботі Сергій попередив боса, що на три дні бере зароблені відгули. Залишив необхідні розпорядження своїй молоденькій секретарці, пообіцявши привезти подарунок із відрядження, і розпрощався на кілька днів.
Він залишив свою машину на платній парковці. Взяв авто на прокат і поїхав до свого будинку: він збирався стежити за дочкою. Близько десятої дівчина вийшла з під’їзду і поїхала в інститут. Звідти зайшла з подругою в кафе, вони трохи посиділи, і Настя вирушила додому.
Сергій зрозумів, що сищик із нього ніякий! Якщо він хоче щось дізнатися, то має знати про всі її зустрічі та розмови. Згадав про Костика. Хлопець колись працював у них у компанії айтішником. Коли почалися серйозні проблеми з конкурентами, Костик запропонував своєму босові зламати мережу конкурентів і на якийсь час вивести їх із гри.
Бос побоявся. Він не тільки відкинув ідею хлопця, а й вигнав його з роботи.
Сергій переночував у готелі, а вранці зателефонував Костику. Він був упевнений, що той не відмовить йому в допомозі. Адже Сергій був єдиним з управлінців, хто минулого разу заперечував проти звільнення хлопця, з піною біля рота доводячи, що таланти потрібно берегти.
– Сергію Анатолійовичу? – здивувався Костик, почувши голос Сергія в слухавці, – Не очікував, що згадаєте про бідного вигнанця.
– Костику, допомога твоя потрібна. Допоможеш?
– Вам – із великим задоволенням. Я добра не забуваю!
– Та годі, яке добро? – із жалем згадав Сергій про свою невдалу спробу заступитися за хлопця. – Не зумів я тебе тоді відстояти, вибач.
– Я все пам’ятаю. За мене ніхто горло так не рвав, як ви. Тож кажіть, що потрібно зробити.
Сергій сказав, що йому потрібно під’єднатися до телефону доньки і вивудити звідти всю можливу інформацію. І головне спробувати дізнатися, на що дочка витрачає гроші. Костик попросив номер телефону Насті й пообіцяв години за три передзвонити.
Але дзвінок пролунав набагато раніше, не минуло й двох годин.
– Сергію Анатолійовичу, ви своїй секретарці вчора обіцяли привезти подаруночок? – запитав Костик.
– Ну так, я завжди їй який-небудь сувенір привожу з відряджень, ти ж знаєш, у нас в офісі традиція така! А в чому справа?
– Довго розповідати, може, зустрінемося?
– Я вільний, – сказав чоловік, – Кажи, куди під’їхати.
– Тоді до мене додому, – запросив Костик, – Адресу зараз скину. Якщо піцу захопите, буду дуже радий.
Невдовзі Сергій із трьома різними піцами і двома великими склянками кави входив до Костика.
Той посадив його за стіл, розрізав піцу і запитав:
– Сергію Анатолійовичу, от скажіть, я талант?
– Безумовно, – серйозно підтвердив чоловік.
– А як це вийшло, що в мені ви талант розгледіли, а у своїй секретарці, яка не менш талановита, його не побачили?
– Що ти маєш на увазі?
– Ви хотіли дізнатися, куди ваша дочка діває гроші? Вона їх віддає вашій секретарці! Сьогодні віддала останні десять тисяч, але вже заборгувала ще десять, обіцяла завтра віддати!
Сергій нерозуміло дивився на Костика.
– Коротше, я дізнався: ви прийняли свою секретарку трохи більше двох місяців тому. Вона у вас дуже розумна, старанна, ввічлива. Завжди затримується після роботи, поки останнє ваше доручення не виконає. Вірно?
– Так, усе так. Не розумію, до чого ти хилиш.
– А в секретарки є хлопчина, Максик. Правда?
– Так, є!
– Так ось півтора місяці тому Максик чекав, поки Марія закінчить роботу. Усі вже розійшлися, Максик прогулювався коридорами і випадково зазирнув в один із кабінетів. А там один із ваших високопоставлених колег займався непристойними справами зі своєю секретаркою! Максик не розгубився, непомітно зняв їх! А потім вони з Марією відправили це відео вашому колезі і зажадали грошей. Багато! За півгодини отримали.
– Ти впевнений? Як ти це дізнався?- Я підключився не тільки до Настиного телефону, а й до тих її контактів, у яких згадувалися гроші. Макс і Марія продовжили вечорами вишукувати, хто ще використовує службові приміщення не за призначенням. Але не знайшли! Тоді Максик зайнявся діпфейками.
Він просто замість того колеги, якого застав із секретаркою, підставляв по черзі всіх інших чоловіків із високими зарплатами. Загалом їх набралося шестеро осіб. У тому числі й ви! А потім розсилав підроблені відео чоловікам і вимагав грошей.
Марія побоялася вам надсилати. Вона ж завжди допізна в офісі. Подумала, що ви можете її запідозрити. Тому відправила фальшивку вашій доньці!
– Але навіщо? – здивувався чоловік.
– Ви не повірите, Сергію Анатолійовичу, але ваші невинні колеги двічі їм заплатили за те, щоб фальшивки зі зрадами не дійшли до їхніх дружин! А ваша Настя стала третьою, кого обдурили ці шахраї. Коли вона отримала підроблене відео, на якому “ви” розважаєтеся з дівчиною, вона злякалася, що ваша дружина цього не переживе.
Вона попросила розстрочку, і виставила на продаж свою дорогу шубу. Але зараз весна, попиту на шуби немає. От вона й діставала звідкись по п’ять – десять тисяч. От тільки не зміг з’ясувати, у кого вона ці гроші позичала. Жодних слідів у її телефоні не залишилося!
Ошелешений Сергій не міг повірити почутому.
– Ну що, я впорався із завданням? – задоволено посміхнувся Костик, – Тепер можна і до піци приступити.
– Приступай! Але в тебе тільки десять хвилин!
– Зрозумів! – Костик присунув коробку з піцою ближче до себе.
– Ходімо! – грізно скомандував Сергій.
Незабаром він переступив поріг свого кабінету. За ним ішов Костик.
-Марію, зайди, – суворо сказав шеф секретарці.
Усміхнена дівчина переступила поріг кабінету. Сергій зачинив двері. Зачинив їх на ключ. Марія насупилася.
-Марію, я обіцяв тобі подаруночок? Таких карколомних подарунків ти ще не отримувала. Костику, розповідай! Усе, що мені розповів. І про наслідки не забудь згадати.
Костя в барвах розповів про події, про які йому стало відомо зі смартфонів Марії та Макса.
– До речі, Сергію Анатолійовичу, – повернувся він до чоловіка. – Я забув одну деталь: ця пара ніде не промишляла більше трьох місяців. Тож шукайте собі нову секретарку. А Марія вже ходить на співбесіди в інші компанії. Шукає нові жертви.
Сергій підійшов до дівчини:
– Марію, у тебе рівно півгодини, щоб повернути гроші, які ти отримала від моєї доньки і від усіх моїх ошуканих колег. Якщо за півгодини грошей не буде, ти звідси вийдеш у наручниках.
– Можна я Максу зателефоную? – Запитала дівчина, яка зблідла.
– Дзвони.
Хвилин за двадцять на телефон Сергія надійшли сто п’ять тисяч. Рівно та сума, якої не вистачало в сімейній заначці.
– Сергію Анатолійовичу, – сказала Марія, – Ви можете перевірити, Максик повернув усі гроші. Ось скріншоти.
– Більше ти тут не працюєш, – гидливо глянув на дівчину Сергій. І додав, – Костику, пішли у відділ кадрів. Будеш моїм особистим помічником. Мені за штатом належить!
