У школі, де я працювала методистом, створили гімнастичний клас, де навчали основ художньої гімнастики. Заняття вели досвідчені гімнастичні тренери — старший тренер Ольга, майстер спорту, та ще два тренери. Займалися у групі чудові діти, досить здібні, періодично з’являлися і нові — практично протягом усього навчального року.
Хтось приживався надовго, хтось відвідував кілька занять і зникав безвісти. Справа життєва. І ось прийшли до нас якось у новому навчальному році дві дівчинки-другокласниці — Настя та Сніжана. Настя – красуня з довгою русявою косою. І Сніжана — руденька, трохи повненька, але дуже активна дівчинка. З початком тренувань вона, звичайно, прийшла у форму і схудла.
Вони мені запам’яталися, бо постійно чатували на Ольгу біля тренерської. Настя та Сніжана у її групі й займалися. Спочатку вони нічим не відрізнялися від інших, ніяких особливих надій не подавали, були «як усі». Але Ольга самовіддано з ними займалася, і дівчатка, йдучи з тренування, вже мріяли про наступне, дуже старалися.
Результати теж не змусили на себе чекати — і Настю та Сніжану включили до основного складу команди молодшої вікової групи. І на перших великих змаганнях команда нашої школи звернула на себе увагу фахівців. Все б добре, доки не трапилося «одного разу». Наприкінці робочого дня мені знадобилося занести деякі документи до тренерської.
Відчиняю двері — у кабінеті пахне ліками. За столом я побачила дуже засмучену Ольгу. Коли я запитала, що трапилося, вона розповіла мені цікаву історію, ледве стримуючи сльози. Перед весняними канікулами, до неї підійшла мати Сніжани і сказала: «Сніжана не хоче більше з Вами займатися, тепер вона ходитиме в групу до іншого тренера – Поліни».
Ось це була чиста вода зрада і ніж у спину! Навіть я не очікувала такого почути, а який душевний біль тренеру. Уявляю, як було боляче Ользі, коли вона в дітей роками вкладала всю душу, була дня них і лікарем, і психологом, і перукарем, і швачкою і, нарешті, наставником, а вони так вчиняють.
Я спитала у Ольги, як же так? Вони стільки разом займалися, стільки різних моментів пережили разом, і тут таке. І ось що з’ясувалося: одна з наших тренерів, Олена, вийшла заміж і збиралася у декрет. На час декрету вона попросила взяти свою знайому, також колишню гімнастку — Поліну, яка сиділа без роботи. Як тренер на заміну і для занять з початківцями.
Але після того, як Поліна освоїлася в школі, вона почала вести «підривну діяльність». Підходила до батьків найздібніших і найуспішніших дітей і починала «бесіди» — мовляв, ваша дочка тут загубиться, нічого не доб’ється, тупцює на одному місці, все не так, а ось із нею в ролі тренера дитина повністю розкриє свій талант.
Звичайно, навіщо Поліні займатися з початківцями? Їй уже готову команду подавай. І, головне, робила це нишком, коли Ольги не було поруч. Найбажаніші батьки, за незнанням і наївністю, їй вірили. Але, на щастя, багато хто відмовився змінювати тренера і ставати «перебіжчиками». Як Настя.
Саме Настя була всією душею прив’язана до Ольги, і розуміла, що не покине свого тренера ні за які обіцянки та гроші. І що гарні результати можуть бути лише з Ольгою. І як добре, що батьки, які дуже підтримують Настю та небайдужі до її успіхів, прислухалися до дочки. А ось результати Сніжани, після переходу до Полини, почали падати, а потім і зовсім зійшли нанівець.
Сніжана, звісно, просилася назад у команду, але її туди більше не взяли. У результаті вона і виявилася не при справі. Як то кажуть — старий друг кращий за нових двох. А Поліна потім попалася на хабарництві та її «попросили»!
