– Що, скоро і в хулахуп не влізеш? – весело запитав Мар’яну чоловік. – Та вже, подружки твої он уже на школярок схожі зі своїм схудненням. А ти в мене, мабуть, упевнено йдеш у стан бегемотів.
– Вадику, але хіба я винна, що не можу схуднути? – мало не плачучи запитала Мар’яна. – Лікар каже, що це гормональне і потім минеться…
– А мені скільки чекати, щоб дружина стала схожа на себе? – обурився Вадим, – Та ми вдвох у ліжку вже ледве поміщаємося.
– Я набрала після появи дитини лише п’ятнадцять кілограмів, – зі сльозами на очах відповіла Мар’яна. – Просто вони розподілилися невдало.
Ще кілька років тому Мар’яна була приголомшливою красунею, що випадала із сорок четвертого розміру одягу. Найкрасивіша студентка курсу, тоненька, гнучка, мініатюрна, вона викликала захоплення оточення. Навіть невеликий зріст не створював проблем. Поруч із такою дівчиною навіть хлопці, які ледь дотягували до ста сімдесяти см, почувалися мужнішими.
Заміж вона вийшла не за коханням, а за розрахунком, за найперспективнішого нареченого. І, загалом, їхній шлюб із Вадимом був вдалим. Перші п’ять років пара їздила закордонними курортами, робила кар’єру і взагалі жила собі на втіху. А потім батьки зажадали онуків. Тут-то і з’ясувалося, що сама Мар’яна швидше за все не зможе подарувати чоловіку дитину. Було лікування гормонами, кілька спроб зробити немовля.
Мар’яна за рік набрала близько десяти кілограмів. І вже тоді чоловік почав пред’являти їй претензії.
– Я брав у дружини лань, а не корову, – бурчав він, – Коли все це вже закінчиться?
– Любий, ну ти ж розумієш, завжди потрібно чимось жертвувати, – відповідала чоловікові Мар’яна. – Ми зробимо дитину,приведу її у світ і швиденько прийду у форму, ось побачиш.
– Сподіваюся, – з жахом дивився на неї Вадим. – Тому що я не люблю товстих жінок.
Довгоочікувана дитина подарувала Мар’яні ще десяток кілограмів. Але найгірше було те, що і після появи малюка вона продовжувала рости, як на дріжджах, буквально від повітря.
Лікарка пропонувала потерпіти й почекати закінчення годування дитини. А Мар’яна з жахом вивчала асортимент маркетплейсів. У її улюблених брендів розмірна сітка закінчувалася на цифрі сорок шість. А Мар’яніна п’ята точка тепер і в п’ятдесятий влазила не завжди.
– Ти займаєшся самообманом, – одного разу заявив їй чоловік. – Усі ці домашні тренування, вправи. У мене взагалі відчуття, що ти п’ять хвилин стрибаєш, а потім годину їси.
– Вадику, це не так, і ми з Василем багато гуляємо, – відповіла йому Мар’яна. – Годинами намотуємо кола парком.
– Ага, тільки цей пробіг щось на вагах непомітний. – усміхнувся Вадим. – Давай розділимо спальні, ти почала хропіти. Можеш переїхати на диван у кімнату сина або переставимо його ліжечко, а там я зроблю свій кабінет.
– Вадиме, ну потерпи ще трохи, – благала вона, – Я схудну.
– Коли? – несподівано закричав чоловік. – Ти вже сходами підіймаєшся з задишкою і червоним від натуги обличчям. Скільки ще треба з’їсти, щоб тобі вистачило?
Мар’яна чула від приятельок, що роздільний сон – перший крок на шляху до розлучення. Тому прийняла серйозне рішення. Вона вмовила маму щодня сидіти з однорічним онуком – та все одно не працювала, тато дотримувався принципу, що жінка має створювати затишок у домі.
І записалася до спортзалу, але не в той, модний, де красиві блогерки пили зелені смузі. А в чесну “качалку” біля будинку, де пахло магнезією і потом. Глузувань ще й від тонких і дзвінких дівчат Мар’яна б не витримала.
У залі рано вранці було запорошено і доволі порожньо. Але Мар’яна йшла сюди, як на страту. Вона взагалі ніколи не займалася спортом, навіть у школі на канаті бовталася кулею. А тут над нею навис тренер – чоловік із простакуватим обличчям і горою м’язів, який представився Миколою.
– Довідку від лікаря принесла, що займатися можеш? – суворо запитав він, – нам тут неприємні випадки не потрібні.
– Ось, – простягнула йому папірець Мар’яна, – А ви справді допоможете?
– Ще питаєш, – усміхнувся той, – Тільки й пахати доведеться на повну.
– Я готова, – відповіла молода жінка рішуче, – Сил уже немає це на собі тягати.
І почалися заняття, після яких Мар’яна тихо ненавиділа всіх – чоловіка, тренера, себе, маму, яка погодилася дати їй ці три години на день.
Вони чергували різні навантаження, програма змінювалася. І поступово Мар’яна зрозуміла, що вона теж не залишається колишньою. Так, ноги все ще тряслися після кожного тренування, піт лився градом. Але підйом сходами давався все легше. А спортивні штани тепер трималися на зав’язках, а не рівномірно облягали свою господиню, погрожуючи лопнути.
Мар’яна свідомо не оновлювала поки що гардероб. Їй самій було цікаво, як зміниться тіло за рік занять. З чоловіком спілкування було мінімальним. Мар’яна розглядала його яскраві фото з різних заходів на сторінці в соціальній мережі. Там Вадима все частіше обіймали вродливі дівчата. Відчуваючи гострі уколи ревнощів, Мар’яна лише посилювала завзяття до тренувань.
Коли через півроку тренер повів її до боксерської груші, молода жінка лише посміхнулася. А Микола пояснив.
– Об’єми ми зігнали, але тобі ж не треба гору м’язів. Почнемо тренувати спритність і швидкість. До речі, купи скакалку.
– А навіщо, – здивувалася Мар’яна. – Вона мені точно знадобиться?
– Та вже знадобиться, – засміявся Микола. – Ось же послав господь ученицю, тільки сперечається…
…Під Новий рік Мар’яна вирушила за сукнею. Вона саме збиралася виходити з декрету, після свят син мав уже почати відвідувати садочок. А на їхній із чоловіком спільній роботі, у фірмі у свекра, планувався корпоратив. І Мар’яну на нього теж запросили, жінки з її відділу.
– Дівчино, ну куди ви йдете у відділ для великих розмірів, у вас максимум сорок шостий, – раптово зупинила її продавчиня. – Давайте сюди, у нас чудова нова колекція вечірніх суконь.
– Як сорок шостий, – здивувалася Мар’яна, – Взагалі, ви ж не бачите. Я у вільному худі та спортивних штанях.
– Я швачка за освітою, око наметане, – усміхнулася продавчиня. – Ідіть у примірювальну, я принесу цікаві моделі.
Звісно, Мар’яна бачила в дзеркалі свій новий силует. Та й спортивні топи з білизною купувала вже розміром поменше. Але всі вони були тягнучі. А тут, у примірювальній, вона вперше побачила свою нову фігуру в повний зріст. І та їй, несподівано, дуже сподобалася.
Мар’яна купила кілька суконь, удома покрутилася перед батьками і сином. Отримала комплімент від дворічного Василя і щедрий внесок батька на її подальше перетворення.
– Ось це результат, донечко, моя порода, уперта, – похвалив її Руслан Петрович. – Ось тобі на салони краси та гардероб гроші.
Давай, ні в чому собі не відмовляй. Ти ж ще не працюєш, не у Вадика ж випрошувати.
– Спасибі, татку, – чмокнула вона батька в щоку і побігла записуватися в салон.
Наступного дня Мар’яна була готова до вечірки на всі сто відсотків. Вона приїхала в знайомий офіс . І охорона, незважаючи на дворічну відсутність, одразу Мар’яну впізнала.
Молода жінка піднялася до банкетної зали бізнес-центру, де проходила вечірка. І переможно пройшла до жінок зі свого відділу. В обтислій іскристій темно-синій сукні з паєтками Мар’яна була просто чарівна.
– Ой, Мар’яшко, а ми думали ти не прийдеш, Вадим сказав, дружини не буде. І взагалі, він тут усім базікає, що ти важиш сто кіло. Напевно, щоб не увели таку красуню.
– Ой, та він удома буває раз на сто років, уже й забув, який вигляд має дружина, – усміхнулася Мар’яна, і відчула на собі чийсь погляд.
Вона повернула голову. З протилежного кінця банкетного залу, обійнявши за талію грудасту блондинку, на неї дивився Вадим. Супутниця потягнулася до нього і майже повисла на шиї. А Мар’яна гордо відвернула голову, продовживши бесіду з колегами. Це був її зоряний час, і псувати його жінка не збиралася.
Уже за хвилину Вадим, як ні в чому не бувало, підскочив до дружини, уклав її в обійми і зробив вигляд, що чекав появи дружини. А Мар’яна раптово зрозуміла, що їй не надто важливе його схвалення. Вона подивилася на Вадима, який на тлі чоловіків з її спортзалу зблизька виглядав пухкою кулею борошна, і сказала.
– Спортом би тобі зайнятися, любий, он щоки які відростив, і живіт стирчить. Начебто тільки двадцять сім, а вже поплив.
Вадим відкрив було рот, щоб відповісти у своїй уїдливій манері. Але потім подивився на дружину і закрив його. Аргументів проти цих слів у Вадима не було…
