Олена вийшла з автобуса. На тлі темного неба багатоповерхівки зі світними квадратами вікон здавалися велелюдними мурашниками. Коли Олена йшла з зупинки до будинку, вона завжди намагалася скласти малюнок або літери зі світних квадратів вікон. Іноді виходило щось цілком осмислене.
Але вікна її квартири завжди залишалися темними. Без неї нікому ввімкнути світло, ніхто її не чекав. І в людському мурашнику вона почувалася дуже самотньою.
“Цікаво, який малюнок вийде зовні, якщо додадуться світлі квадрати моїх вікон? – подумала вона. – А в Інни у всіх вікнах горить світло. Напевно, у неї знову гість”.
Інна жила двома поверхами вище, мріяла вийти заміж і активно займалася пошуками чоловіка. Найпристойніші і найкрасивіші чоловіки розібрані давно, а ті, що залишилися, дорожать своєю свободою не менше, ніж Інна прагне одружити їх на собі.
Олена натиснула на кнопку виклику ліфта. Як завжди, той поїхав на самий верх. Поки чекала, ззаду підійшли чоловік і жінка. Кабіна ліфта опускалася цілу вічність. Нарешті стулки дверей роз’їхалися в сторони, запрошуючи увійти всередину.
– Мені на п’ятий. Вам вище? Тоді заходьте першими, – сказала Олена, пропускаючи сусідів.
Чоловік і жінка зайшли в кабіну. Олена чекала, коли вони трохи посунуться і звільнять простір біля дверей для неї. Але значна спина чоловіка щільно встала біля дверей і перекрила вхід у кабіну ліфта. Не встигла Олена попросити трохи посунутися, як двері зачинилися, і кабіна поїхала вгору.
Ні, ну треба,га? Вона благородно пропустила їх уперед, щоб їм не довелося виходити і випускати її на п’ятому поверсі, а вони поїхали без неї. Наступного разу вона нікого пропускати не буде.
Олена з силою натиснула на кнопку виклику ліфта, немов та була співучасницею нахабних і невдячних сусідів.
Поки ліфт їхав на останній поверх, а потім назад униз, кілька разів грюкнули вхідні двері, до ліфта знову вишикувалася черга. Але коли ліфт завмер на першому поверсі й відчинив двері, вона перша зробила крок усередину. А то й ці поїдуть, і буде вона до ночі тут стояти. Вона теж втомилася і хоче скоріше сісти на м’який диван перед телевізором.
Коли ліфт зупинився на її поверсі, чоловікові довелося вийти, щоб випустити Олену. При цьому він шумно зітхнув, Олена почула в цьому зітханні докір, осуд і невдоволення. А сама вона відчула задоволення, ніби провчила не його, а попередніх сусідів.
Щойно вона зайшла у квартиру, образи одразу зникли. Олена спочатку поставила на газ чайник, тільки потім пішла переодягатися. Вона жила одна, тому з готуванням не заморочувалася.
Щойно зробила ковток гарячого чаю, відчувши блаженство, як у двері подзвонили. Олена відчинила і побачила на порозі Інну, ту саму сусідку, яка жила двома поверхами вище. Та була при повному параді і з святковим макіяжем на обличчі.
– Привіт, – сказала Інна і безцеремонно увійшла до квартири.
– Я чай п’ю, будеш? – запитала Олена, замикаючи двері.
– Та ні, – відповіла Інна, сідаючи за стіл.
– З якого приводу така гарна? – Олена відпила з чашки.
– Я завжди така, – зарозуміло заявила Інна.
Це так. У неї і халати були такі яскраві і красиві, що впору в них зустрічати гостей.
– Я ненадовго. Дві години біля плити стояла, втомилася, вирішила до тебе спуститися. До мене зараз чоловік прийде. Хвилююся щось, – поділилася Інна.
– Черговий наречений? І де ти з ними знайомишся? – Олена була не допитлива, запитала так, щоб підтримати розмову. Саме цього й чекала від неї сусідка.
– Я ж казала тобі, що хочу ремонт у квартирі зробити? Знайшла майстра. Учора прийшов, оцінив, розрахував вартість. Такий карколомний чоловік, те, що треба. Не одружений.
– Якщо займається ремонтом, то каблучку міг просто зняти, – припустила Олена.
– Ти мене недооцінюєш. Я знаю, як витягнути з чоловіка потрібну інформацію. Ціну заломив, звісно, високу. Але я теж непроста. Стала натякати, що жінка я самотня, і таких грошей у мене немає, а жити хочеться в чистоті й комфорті. Запропонувала йому подумати, що можна зробити, щоб скоротити витрати, але не на шкоду красі та якості.
В обід він зателефонував і почав мені озвучувати різні варіанти зниження ціни. Але я сказала, що на слух погано сприймаю інформацію. Домовилися, що о сьомій він зайде до мене.
Можна і без ремонту обійтися, грошей у мене впритул. Але й втрачати такого чоловіка не хочеться. Ти б бачила його! Мрія, а не чоловік. Нічого, нікуди він від мене не дінеться. Вип’є червоного під гарну закуску… Ой, а раптом він раніше прийде, а мене немає вдома? – Інна встала і попрямувала до дверей, але на півдорозі зупинилася.
– Як я виглядаю? Не надто яскраво?
Виглядала вона якраз занадто ошатною і яскравою для обговорення питання вартості ремонту. Поглянувши на неї, у нормального чоловіка не залишиться сумнівів у її намірах. І якщо він дорожить своєю свободою, то постарається швидко втекти. Але говорити цього Олена не стала.
– Тобі личить зелений колір. Мені здається, чи ти схудла?
Інна вдячно усміхнулася. Якій жінці не сподобається, якщо хтось помітить, що вона схудла? Це найкращий комплімент її зовнішності.
– Ти думаєш? Можливо. – Вона провела долонями по боках талії та стегон.
Чоловік прийде, налаштувавшись переконувати замовницю не заощаджувати на матеріалах, а на нього чекає накрита галявина, господиня при повному параді та написом на лобі: “Хочу заміж”. Надто вже явно Інна транслювала у світ свій намір і бажання.
Якщо чоловік не дурень, то за першої нагоди втече, втрачаючи капці, які господиня дбайливо купила для таких гостей.
Так, Інна – жінка не першої молодості і свіжості, але і квартира є, і готує добре, і кохати буде самозабутньо. Тільки не попався їй поки що той, хто міг гідно оцінити її.
І в Інни, і в Олени був невдалий досвід попередніх стосунків. Олена вийшла заміж по любові у двадцять шість років. Все б добре, але чоловік не хотів дітей. У нього була донька від першого шлюбу. Коли Олена заїкнулася щодо дитини, чоловік відповів категоричним “ні”.
– Я тебе відразу попереджав, що дітей у нас не буде.
– Я думав, ти пожартував, – засмутилася Олена.
А потім дізналася, що в нього на стороні є жінка, і вона чекає на дитину. Ось так. Як же їй стало прикро. Від неї не захотів дітей, а інша ось-ось приведе у світ малюка. Вони розійшлися. Відтоді Олена цуралася чоловіків.
Не потрібен їй ніхто. Прийде, буде
права качати, свої порядки встановлювати. Їй і самій добре.
Олена вже хотіла лягти спати, як у двері знову подзвонили. Не встигла відчинити, як у квартиру стрімко увійшла Інна. Розчарування на її обличчі не залишало сумнівів, що нічого в неї не вийшло. Вислизнув претендент, як слизький вугор із рук.
– Що сталося?
– Що-що? Він пішов. Що зі мною не так? Ну чого їм не вистачає? Стараєшся, вбираєшся для них, а їм, бачте, не подобається.
– Усе з тобою так. Це з ним щось не так, – стала заспокоювати сусідку Олена. – От і добре, що пішов. Може, нажила б із ним проблем вище даху.
– Ні, він порядний. Мені просто не щастить. У тебе є щось для настрою?
– Залишилося ігристе після Нового року. – Олена дістала з холодильника почату пляшку.
Інна присіла і розповіла, як усе було.
– Уявляєш, поставив умову, що буде ремонт робити, якщо я не буду на ньому випробовувати всі ці наші жіночі штучки. Ну який, га? І навіщо я тільки ремонт затіяла.
– І коли почне? – поцікавилася Олена.
– Обіцяв почати через два дні. Я дещо придумала, але мені потрібна буде твоя допомога. Він почне робити ремонт, а я скажу, що в мене якраз сьогодні день народження. Ти будеш моїм гостем.
– У тебе ж день народження в травні? – уточнила Олена.
– Ну так. Це так, показова репетиція. Втомиться, сядемо за стіл, дивись, і вийде у нас. Так ти прийдеш?
– Я заважати вам тільки буду, – засумнівалася Олена.
– Навпаки. Якщо одна буду, то не повірить про день народження, знову втече. Ти потихеньку підеш, а вже далі я сама. Олено, будь ласка, – вмовляла Інна.
– Гаразд, – знехотя погодилася Олена.
Окрилена надією, Інна пішла. А Олена, нарешті, лягла спати. Через два дні вона завітала в гості до сусідки, купивши їй у подарунок упаковку хорошого чаю і коробку цукерок.
Зайшла на кухню і побачила його. І одразу зрозуміла, чому Інна так психувала. Чоловік видний, з накачаними біцепсами й уважним поглядом сірих очей. Одним словом, красень. Одяглася Олена просто і зачіску робити не стала, щоб не затьмарити своїм виглядом красу Інни.
Та представила їх одна одній, стала розповідати про ремонт, строячи оченята і щохвилини звертаючись до Володимира. А Олена не слухала, роздумувала, як би скоріше піти. Чоловік їй сподобався. У ньому відчувалася сила і впевненість у собі. Його погляди, ніби ненароком кинуті в її бік, красномовно свідчили, що вона йому теж сподобалася.
Олена почувалася зрадницею, злодійкою, яка зазіхнула на чужого чоловіка. Не хотілося, щоб Інна помітила іскру, що промайнула між ними.
– Вибачте, мені йти потрібно, – сказала вона і пішла до себе.
Але через годину прийшла заплакана і зла Інна.
– Я перед ним і так, і сяк, а він сказав, що нічого між нами не може бути. Йому подобається інша жінка. Уявляєш?!
Олена густо почервоніла при останніх словах Інни, мало не видавши себе. Але Інна нічого не помічала, охоплена гнівом і образою. А через два дні прийшов Володимир.
– Ви помилилися поверхом.Інна живе на сьомому, – сказав Олена.
– Я не до неї, я до вас прийшов. Можна увійти?
– Ні. Мені не потрібно робити ремонт. Кажіть тут, що хотіли.
Володимир пом’явся трохи, але сперечатися не став.
– Я як побачив вас, одразу зрозумів, що ви моя людина, – почав він.
– І як же ви це зрозуміли? – поцікавилася Олена.
– Серцем відчув.
– Знаєте що? Ідіть геть. Ви подобаєтеся Іннзі, я не хочу завдавати їй болю. Так буде краще. – Олена зачинила перед ним двері.
А потім прийшла Інна і влаштувала скандал. Вона кричала, бризкаючи слиною, проклинала Олену і звинувачувала її у всіх гріхах, називала розлучницею.
– Я думала, ми подруги, а ти підла змія. Строїла з себе святошу, а сама в мене з-під носа мого чоловіка переманила .Адже він від тебе йшов? Знала б, не запрошувала б тебе до себе. Віділлються тобі мої сльози. У нас повно незаміжніх жінок, набагато красивіших і молодших за тебе. Відведуть, будеш теж ридати. І не приходь, не пошкодую.
Олена хотіла запитати, коли це вона приходила до Інни скаржитися, але розсудливо вирішила промовчати. Інна, нарешті, видихнулася і замовкла, опустилася на стілець і поникла.Спеціально для сайту Stories
– Мені сорок два. Ще б діти могли бути. А тут ти… – але говорила вона вже майже спокійно.
“Треба ж, я думала, їй набагато менше”, – подумав Олена.
– А тепер послухай мене. Він сам прийшов, але я йому відмовила, – сказала Олена.
– Правда? – Інна підняла на Олену очі. – Міцне є?
– Ні.
– У мене є, я зараз збігаю. – І не встигла Олена заперечити, як Інна вибігла з квартири.
Вона дістала з холодильника ковбасу і стала робити бутерброди. Коли грюкнули двері, Олена подумала, що повернулася Інна.
– Захопи з шафи келихи, – крикнула вона.
Від звуку чоловічого голосу Олена підстрибнула на місці. У дверях кухні стояв Володимир із двома келихами в руках.
– Ти? – розгублено запитала Олена, не відійшовши ще від переляку.
– А ти ще когось чекала?
Не встигла Олена відповісти, як прийшла Інна. Не квартира, а прохідний двір якийсь. Інна з пляшкою зміряла обох поглядом.
– Я принесу ще один келих, – сказав Володимир, поставив келихи на стіл і зник у кімнаті.
Інна з Оленою якийсь час дивилися одна на одну. Потім Інна зі стуком поставила пляшку на стіл і вибігла з кухні, налетівши на Володимира.
Олена була рада, що він повернувся. Зрештою, Володимир не власність Інни, хоч вона й познайомилася з ним перша.
Вранці вона прокинулася і довго прислухалася до себе. Не було ні почуття провини, ні каяття, ні жалю, а було суцільне щастя. Поруч спав Володимир. Вона не втрималася і тісніше притулилася до нього. Він обійняв її і поцілував…
Інна не розмовляла з Оленою, відверталася, якщо випадково зустрічалися на вулиці або стикалися в ліфті. Ну й добре. Вони не були подругами. Так, іноді разом оплакували свою жіночу долю. Але якось Олена побачила Інну з чоловіком. Та посміхнулася і кивнула їй. Ось і Інзі пощастило, знайшлася і для неї пара.
Господь для кожного звіра створив свою пару. Чому ж так образив людей, не порівну створивши чоловіків і жінок?
Іноді Олена прокидалася в тривозі. Їй здавалося, що щастя тільки наснилося їй. Але побачивши поруч сплячого Володимира,
заспокоювалася.
Жінки тільки кажуть, що їм ніхто не потрібен, що добре одній. Може, колись потім, втомившись від життя, сварок і накопичених образ, вони й будуть раді самотності. А кожна молода мріє зустріти свого єдиного чоловіка, відчути довгоочікуване жіноче щастя.
Олена була така щаслива, що їй хотілося, щоб усім самотнім жінкам пощастило. Щоб кожна з них зустріла свого чоловіка і не була самотня.Спеціально для сайту Stories
