Попросила чоловіка лишитися з донькою вдома, їй 10, дівчинка то доросла, але мені по роботі потрібно було відлучитися, тому довелося її лишити саму.
Чоловік мав прийти з хвилини на хвилину, я була спокійна. Знаєте, в наші часи дуже лячно самому вдома бути, а це дитина маленька.
Я вимкнула звук, так як була в кабінеті на нараді. Уже після того як вийшла з кабінету директора побачила, що на мобільному купа неприйнятних дзвінків.
Відразу набрала доньку, вона не брала слухавку, чоловік також. Серце не на місці. Викликала таксі і почалася додому.
З іншого кінця міста доїхали хвилин за 15, таксист, благо, потрапив хороший, тому зрозумів мою ситуацію, в самого діти.
Забігаю я значить в під’їзд, піднімаюся по сходам, залітаю в квартиру, а мої мультики дивляться, заснули.
В мене в середині і похололо все. Розбудила, питаю, що там, що сталося? Виявляється чоловік затримався як завжди, був поруч, з другом зустрівся, біля сусіднього дому, мала сказала, що побуде ще сама.
А потім і в двері почали різко ломитися. Діанка, як я і вчила підставила стілець, але нікого не побачила там ,подзвонила мені і татові.
Чоловік примчався за 6 хвилин, а в двері, не повірите, свекруха. Ми нещодавно замки змінили, бо вона частенько любила за ходити без попередження.
От вона і присіла на валізу, приїхала в гості, вирішила сюрприз зробити, і двері своїм ключем відчинити. От де розум, дорослі ж люди.
Отримали на горіхи всі. Доньку похвалила, добре що не побігла відчиняти, а спочатку глянула хто. Тепер буде наука, і свекрусі, щоб попереджала.
