Така ситуація непроста в нашій родині склалася, тому хочу дізнатися точку зору зі сторони.
З моїм чоловіком Юрою ми разом всього рік. До цього знімали житло разом, а потім його мати вирішила що нам пора завести собі вже свій будинок.
Нічого такого проти мене вона не має, як ви могли подумати, і на свекруху жалітися мені нема чого, майже.
Словом знайшла нам свекруха частину будинку, за 12 тисяч умовних. В нашому місці за ці гроші навіть кімнату в гуртожитку не купиш, а тут аж пів будинку.
Так от, що хотіла сказати. Зібрали ми гроші дуже швидко, мої батьки помогли, ми щось підзбирали, та й вирішили купувати той будинок.
Свекруха навіть домовилася щоб ми туди заїхали зразу, тому я сказала власнику орендованого дому що ми виїздим, він нормальний мужчина все зрозумів, вже і інших квартирантів знайшов.
Аж тут свекруха почала носом крутити, каже то фундамент не такий, то місця мало. Ну і не купили ми будинок, все якось шкереберть.
Гроші з половини витратили потім на інше орендоване житло, а зараз реально на вулиці опиняємося.
А свекруха не хоче нас до себе пускати, каже що треба було головою думати, перед тим як звідти зїжджати.