Будучи в шлюбі, я вважала, що зі свекрухою Валентиною Степанівною мені невимовно пощастило. Вона дама досить сувора, але до мене завжди ставилася тепло.
А коли народилася у нас з Сашком дочка Ганнуся, та в турботі і любові просто розчинилася. Завжди прагнула проводити з малятком якомога більше часу.
Валентина Степанівна і в садок внучку сама водила, і вдома з нею займалася – шукала різні розвиваючі ігри з вправами. А коли нам з чоловіком треба було відлучитися кудись удвох, свекруха тут же викликалася посидіти з Ганнусею.
На жаль, доля так розпорядилася, що з чоловіком мені довелося розлучитися. У його житті з’явилася інша жінка, а я не хотіла стояти на шляху. Сенс утримувати чоловіка, який душею прагне до іншої?
Свекруха, як дізналася про майбутнє розлучення, спершу дуже засмутилася. Довго вмовляла нас одуматися, хоча б заради дочки сім’ю зберегти. Чоловік, звичайно, задумався. Почуття провини, мабудь, знатно накрило.
Але я так жити не хотіла. Вважаю, раз любов пішла, нічого з почуття обов’язку продовжувати жити разом. Так що незабаром ми остаточно все вирішили.
А жили ми тоді в квартирі Валентини Степанівни. Чоловік після того, як ми все обговорили, з’їхав до нової коханої. А зі свекрухою домовилися, що, поки я не знайду підходящий варіант житла, ще з нею поживу.
Але як тільки всі документи на розлучення були офіційно оформлені, свекруха відразу ж попросила нас з дочкою на вихід, ніби ми абсолютно чужі люди.
Я, звичайно, перечити не стала і нагадувати про домовленість теж вважала зайвим. Благо моя мама жила всього в двох годинах їзди від нашого міста. До неї ми з дочкою і попрямували. Звичайно, в її крихітній малосімейці ужитися було складніше, але сяк-так ми все-таки облаштувалися.
Проблема навіть не в тому, що колишня свекруха нас виселила. Я іншого не розумію. За весь рік після розлучення вона ні разу не подзвонила і не зайшла провідати внучку.
Як можна в один момент розлюбити дитину, яка з пелюшок росла на твоїх очах, тільки тому, що його мати розлучилася з твоїм сином?
Подруга каже, бачила недавно, як Валентина Степанівна з коляскою гуляє. Мабуть, нового внучка няньчить. Куди вже їй про Ганночку переживати, і так турбот вистачає.
А дочка постійно про бабусю запитує. Душа розривається від цього. Просто не знаю, як пояснити, що бабуся більше не хоче її бачити.