У позаминулому році ми з чоловіком вирішили, що потрібно встановити водонагрівач. Живемо ми в селищі в приватному будинку. Після опалювального сезону гаряча вода, як правило, надходила лише кілька годин в день, і нам це набридло. У підсумку цей водонагрівач облюбували наші сусіди, тобто свекруха і зовиця.
Так як в будинку свекрухи і її дочки водонагрівача не було, вони занадилися ходити до нас вдень і вночі, щоб помитися або випрати речі в ванні. На думку свекрухи, пральна машина – це монстр, що з’їдає все електрику. Тому вона регулярно приходить як зі своїми речами, так і з ганчірками для собак. А те, що мені потім в цій ванні дітей купати, її не хвилює.
Коли я робила якісь зауваження з приводу нашої витрати електрики на її обслуговування, свекруха тільки дивувалася:
– Ну, мій синок може і оплатити мамі ванну.
Перший рік з водонагрівачем став чимось неймовірним. Крім свекрухи приходила також і зовиця. Бувало й таке, що вона приходила зі своїми речами для гоління і закривалася у ванній на добрі години півтори – готувалася до побачення. А так як зовиця і свекруха завжди приходили разом, мені доводилося когось із них ще й розважати, поки друга займала святе місце.
Коли мені це вкрай набридло, я сказала чоловікові, щоб він дав матері грошей на покупку свого водонагрівача. Думаєте, вони його собі купили? Аж ніяк.
Вони купили зовиці золоті сережки, а митися продовжували у нас. Я вже ламала голову над тим, як би обмежити їхні візити. Будь-які спроби приструнити свекруху виглядали б грубо.
Під час наступного опалювального сезону ми з чоловіком все ж вирішили купити самостійно водонагрівач для дому та оплатити його установку. Свекруха не була проти. І ось, тільки опалення відключили, як на порозі нашого дому знову з’явилася свекруха.
– У нас немає грошей стільки за електрику платити. Цей водонагрівач намотав нам за годину вже стільки, скільки ми за день витрачаємо.
Вона посунула мене з дороги і рушила в бік ванної. Це була остання крапля. Я не збиралася піднімати скандал, але і тримати все в собі не мала намір.
– А з якого дива ми повинні платити за ту електрику, що ви нам накручуєте? – я обігнала свекруху і закрила собою двері у ванну. – З цього дня година користування ванною буде вам коштувати 100 гривень.
– Що ?! Так щоб я в домі свого сина за щось платила ?!
Вона відштовхнула мене від дверей і швидко закрилася у ванній. Недовго думаючи, я закрила її на шпінгалет із зовнішнього боку дверей і перекрила воду. Раз їй так подобається наша ванна, нехай там і сидить. Щоб не чути її криків і лайки, я включила гучну музику. Через півгодини її звільнив повернувшийся додому чоловік.
Свекруха з криками вискочила з ванної кімнати і з криками про те, що ноги її більше не буде в цьому будинку, вилетіла назовні. Вже 2 тижні ні від неї, ні від зовиці ні слуху ні духу. Я зовсім не шкодую про свій вчинок. Шкодую лише про те, що не вчинила так раніше.