У мого чоловіка день народження. Він звик його святкувати з батьками, точніше кажучи в батьків. Перші роки я була не проти, адже мені легко було, тоді ні дітей, ні друзів спільних.
А потім ставало все важче. Окрім дня народження, новий Рік, Різдво, Паска, все, що можна, святкується в них. Мої батьки не претендують на це місце, але теж ображаються.
Чоловік не розуміє цього. По-перше, він дуже економний. Він рахує, що нема чого 3 рази святкувати одне і те ж. Якщо новий Рік зустріли, то пора і честь знати, а не по всім родичам їздити, тимпаче до нас запрошувати.
А мені перед людьми не зручно. У нас 3 дітей, тобто кумів новоспечених вистачає з головою, та як з ними хоч одне свято зустріти, якщо ми вічно в свекрухи.
Якби ж там було ще що робити, а то посиділи до 10 вечора та й порозходилися, і свята немає, і до себе в такий час вже не покличеш.
Не скажу, що чоловік підкаблучник, просто виховання дається взнаки. Намагалася поговорити зі свекрухою, але це марно. Вона рахує, що діти завжди повинні біля батьків все справляти.
Інший син на ці традиції давно рукою махнув, то з ним навіть не спілкуються. Таким чином, сверуха маніпулює моїм любчиком. Показує, що буде, якщо він ослухається.
Історія, здавалося б, банальна до нестями. Можна було б приставити як кажуть, пальці в двері, і він лишився б вдома, з кислим виразом сидів весь вечір.
Можна було б і їх до нас запросити, але вони не хочуть. Як варіант, відправити коханого на свято, а самій сидіти вдома з 3 дітьми. От як в такій ситуації вчинити, щоб всім було добре, і мені в першу чергу.
Я б може і не проти всього цього, нехай сверуха нас в себе приймає, так вона вперлася і всіх гостей минулого разу вигнала. Ми прийшли компанією, я не запрошувала, просто люди захотіли приїхати привітати чоловіка з днем народження, а вона сказала, що на ораву не розраховувала.
Поставила на стіл один салатик і бутерброди, хоча в холодильнику наїдків стільки, що місяць ще можна доїдати. Чи це така любов своєрідна, чи не бажання ділити сина ще з кимось, не збагну.
