Чи знаєте ви, що у Туреччині онуками займається не теща, а свекруха? Ось так. Мене звуть Світлана і я вже 5 років живу в Туреччині з чоловіком. Дітей поки що у нас немає, та й я вважаю, що рано, а чоловік мене підтримує.
Не думайте, що всі турки тільки й мріють, що завести собі гарем виключно з українок, білорусок та російських дівчат. Є чоловіки у яких дуже європейські погляди, як, наприклад, мій чоловік.
Але я хотіла б розповісти про свою подругу Віку. Вона старша за мене, їй 32 роки, і до Туреччини вона приїхала відносно недавно. Познайомилася в інтернеті з турком, у них все швидко закрутилося, і вони одружилися через пару місяців.
Саліх, її чоловік, на 10 років старший, і я б не сказала, що хотіла б для себе такої партії. Але що вдієш, вік. Віка дуже хотіла одружитися, а Саліх дуже хотів дітей.
Загалом, про залицяння та весілля я не можу розповісти нічого конкретного. Все відбувалося у тісному сімейному колі, і мене туди не запросили.
Чоловік Віки не той багатий красень, про якого мріють дівчата 19–23 років, у білій сорочці, із чорною як смоль щетиною та чарівною посмішкою. Ні, це лисіючий чоловік, досить скупий, з дещо патріархальним характером. Але він непоганий, таке виховання.
Коли Віка народжувала, вона лише два дні провела у лікарні. Далі її забрали додому, щоби не витрачати багато грошей. Вона розповідала, як прокинулася в палаті, бо брати чоловіка влаштували гомін у коридорі лікарні. Привітати породіллю, побачити дитину і таке інше.
Парочка тридцятирічних «хлопчиків» наробили стільки галасу, що на вухах стояв увесь пологовий будинок. Але їм навіть зауваження не робили, всі вже звикли.
Але самий цирк розпочався, коли Віку забрали додому до чоловіка. Жили вони вдвох, але з дитиною їх троє. Ненадовго. Виявилося, в Туреччині є звичай, коли свекруха приїжджає до сина з невісткою і доглядає онука. Напевно, така традиція має під собою якусь логічну основу, але у випадку моєї подруги все трапилося інакше.
Свекруха одразу встановила свої правила, хоча до ладу нічого робити не вміла. До речі, патріархальні погляди Саліха миттю кудись зникли, як тільки мама переступила поріг його будинку.
Просто кілька прикладів, щоб ви розуміли. Йетер – так звати свекруху, вирішила навести чистоту. Сама вона маленька на зріст, і вік уже не той, але полізла на сходи, щоб протерти пилюку в шафі. Дістала середню полицю і трохи звідти не впала, прямо на стілець, що стоїть неподалік.
Вікторії довелося відновлювати полицю, прибирати стілець і піввечора заспокоювати маму чоловіка, бо та тепер підвернула ногу і взагалі постраждала заради сім’ї. І це на другий день після лікарні.
Немає молока. Єтер бурчить, що ось знайшов синок слов’янку, надто стару для материнства. Адже міг знайти місцеву, молоду. Скільки їх за синочком бігало, доки не одружився. Нагадаю, синочку за сорок, і це жодного разу не чоловік мрії з обкладинки журналу. Ну та гаразд.
Побутові питання теж свекрусі давалися важко. Памперс змінити не може, по дому допомоги ніякої: втомилася, треба поспати. Дитину вкласти не виходить, та кричить, а вона тільки ще більше заводиться. Виходить, Віка і за сином стежить, і за старенькою свекрухою. Коротше, хатня робітниця як вона є. А що вдієш?
Чоловік узяв невелику відпустку, допомагати молодій мамі. Не розрахував із грошима, і довелося позичити якусь суму у знайомого. Так вони й перебивалися кілька днів мало не хлібом та водою.
Витрати на дитину в Туреччині просто неймовірні. А Єтер все сидить удома і їхати не збирається. Каже, якщо приїду раніше, ніж належить, сусіди засміють. А сама нічого не робить, тільки бурчить.
Нещодавно бачила Віку у сусідній лавці. Каже, іноді сюди приходить, щоб душу відвести, вдома вже божеволіє. Свекруха їде назад за пару днів, але це ще не кінець. Адже такі візити вона планує робити бодай раз на рік.
А за місяць брати Саліха збираються відвідати племінника. Ненадовго, хоч би на пару днів. Ті, що галасували в лікарні. Віка намагається думати, що в неї від цього не настане нервовий зрив, і нишком просить маму прилетіти до Туреччини, допомогти з дитиною.
Ось таке «солодке» життя в деяких наших співвітчизниць. Мені якось більше пощастило і, в принципі, мене все влаштовує. Напевно, бо чоловік якось віддалений від традицій своєї культури. Але, як бачите, можливо зовсім інакше. Бережіть себе, і нехай у вас все буде гаразд.
