Своя сорочка до тіла ближче. Ти доню не ображайся, але немає тут тобі місця, ні тобі, ні дітям, ні чоловіку твоєму тимпаче

-Своя сорочка до тіла ближче. Ти доню не ображайся, але немає тут тобі місця, ні тобі, ні дітям, ні чоловіку твоєму тимпаче.

Олена вийшла від мами вся в сльозах. Так сталося, що ще пів року назад вони ні в чому собі не відмовляли, обидва працювали на гарних роботу мали і житло і гроші.

А потім вірус. Олена захворіла сильно, довелося кредит брати під заставу квартири, старший син в школі на дистанційці, молодший теж вдома, бо ж вірус.

Словом, вірус винен, чи що інше, але лишилися вони і без квартири і без грошей. Дали сім’ї 3 дні на те, щоб виїхати з квартири.

Олена ще тоді коли сильно хворіла, то просила маму пенсіонерку сидіти з дітьми, Микола б тоді хоч на роботу пішов, щоб кредит віддати по трохи.

Та мама і тоді була проти, щоб допомогти доньці з дітьми. Словом, зараз ні грошей, ні роботи в обох.

А мати так і сказала, своя сорочка до тіла ближче. Бачте, в двокімнатній квартирі місця мало для мами пенсіонерки, батька, який вахтою працює і для Олениної сім’ї з 4 чоловік.

Пройшло 2 роки. Олена з Миколою поїхали в село, спочатку знімали, а там і викупили будиночок.

З мамою не спілкувалися, та і не треба було, вона після цієї відмови і слухавку не брала якийсь час. А тут сама приїхала, з валізою.

-Доню, приймеш? Батько молодуху знайшов, з хати випер. Нікуди мені йти, сама я на цьому світі.

-Знаєш, мам, а нам в одній кімнаті в 12 квадратів місця мало, хіба в літню кухню, там піч є.

-Матір, стару, в літню кухню? -Тоді, мамо, знаєш, своя сорочка до тіла ближче.

You cannot copy content of this page