У дитинстві Андрій не був найрозумнішим учнем у класі. Але вчився завжди на «відмінно».
Для цього він не використовував розум або знання, але брав вчителів своєї прохорливістю. Десь допоможе прибрати клас або підняти парти, десь нашепче на вухо, хто з учнів розбив вікно або розписав стіни в туалеті.
Такому гарному хлопчику гріх було не поставити високий бал, навіть якщо у нього не вистачало часу вивчити вірш або доказ теореми. Точно такої самої тактики він дотримувався навіть тоді, коли його батьки переїхали в місто, а сам він, відповідно, змінив школу. І завжди все у нього виходило.
Коли Андрій подорослішав, з вузом у нього виходило все вже не так гладко: низькі оцінки, академ-відпустка, погані відносини з іншими студентами.
Проте він брав участь в КВН, постійно їздив на різні суботники і, як не дивно, навіть був старостою своєї групи. Батьки допомагали, чим могли, навіть виділили йому гроші на зйомну квартиру і курси з проблемних предметів.
Взагалі, батьки любили сина і намагалися всіляко йому допомогти. Коли з грошима стало особливо складно, вони навіть вирішили повернутися назад у село.
Говорили, мовляв, сильно скучили за роботою на землі, тим більше вік уже до пенсії тощо. На ділі ж життя в селі було дешевшим, щоправда, і роботи там було більше.
Тим часом Андрій знаходить собі наречену. Ліна – дівчина симпатична, розумна, знає собі ціну. І останній пункт далеко не суб’єктивна думка.
Справа в тому, що батько Ліни володіє мережею прибуткових піцерій і сама Ліна, по суті, є дуже завидною нареченою. До свого майбутнього зятя Сергій Євгенович ставиться скептично і не сприймає всерйоз.
У нескінченних спробах сподобатися своїй пасії наш герой водить її по ресторанах, ллє в вуха обіцянки про хороше життя, обіцяє любити вічно.
Ще б пак, хлопець він не дурний та ще й зовнішністю вийшов. Хто тут встоїть. Але тільки … Ліна зізнається, що не вийде заміж за хлопця, який не зробить з її весілля шикарне свято, як в кращих голлівудських фільмах.
Десь раз на місяць уже за звичкою Андрій завжди приїжджав до батьків у гості. З подарунками. Насправді це майже завжди було щось дешевеньке, але мама і тато були в захваті. А як же, син подарував!
Але ось до кінця дня вже улюблений синок просив у батьків копієчку. На життя, їжу і щось одягнутися. Насправді ж все йшло на дорогі «забаганки» його нареченої.
І ось одного разу приходить Андрій до батьків знову. Каже, мовляв, виручайте. Господарі квартири, в якій він тулиться, зовсім з котушок злетіли.
«Хочуть вигнати хлопчика на вулицю. Чому? Так просто нехороші люди вони усі, грошей хочуть. А ось пам’ятаєте, ви говорили, що відкладали мені на квартиру? Так, може, я до своїх докладу і куплю вже щось власне? »
Після невеликої сімейного наради вирішено було гроші віддати. Адже хлопцю вже 26. Нічого йому з валізами по місту мотатися. Віддали все, що мали, до останньої копійки. Нічого не пошкодували.
Адже синочок-то розумний, у нього світла голова і друзів багато. Авось, знайде собі варіант хороший і, може бути, наречена з’явиться.
Вдячності Андрія не було меж: спасибі тато, мама. Я вас не підведу.
Але в місті ці гроші чекала інша доля. Насамперед була куплена каблучка. За великі гроші, адже Ліні підходить тільки краще.
Потім Андрій вніс аванс за красивий банкетний зал і непоганий букет квітів. Пішов свататися. Батько Ліни поводився не дуже радо, але стримано. Навіть один раз обійняв майбутнього зятя.
Андрій поводився максимально чемно і намагався сподобатися всім. Швидко відповідав на питання про навчання, друзів і роботу. Дотепно жартував і парирував жарти господарів будинку. Ідеально тримався за столом – стали в нагоді знання етикету.
На питання про батьків знизав плечима і з сумною міною заявив, що він сирота. Але його батьки – корінні жителі міста і виховання у них вдома завжди було на найвищому рівні. А під кінець вечора попросив Ліну ощасливити його і вручив каблучку.
Навіть не відкривши красиву ювелірну коробочку з оксамитом і кільцем всередині, Ліна вся залилася рум’янцем. Вона обернулася і втекла до себе в кімнату на другий поверх будинку. Мабуть, нерви.
Тоді майбутній тесть ліниво встав з крісла і запросив «дорогого гостя» вийти поговорити на свіже повітря.
– Послухай, Андрій. Я так зрозумів, хлопець ти розумний і вмієш пробиватися в житті. Це добре. Але у Ліни вже є наречений, я сам його вибрав. У нього є гроші, а у тебе немає. І це погано. Мені ось байдуже, як ти там вчився і якою рукою потрібно ніж тримати в руці. Я, брат, сам сільський. Але з Ліною ти прорахувався.
Окинувши поглядом здивованого молодика, Сергій Євгенович почухав голову.
– Ну слухай, ти тільки не переймайся. Я ж бачу, хлопець ти путній. А хочеш, я тебе кур’єром у нас влаштую, а? Оплата регулярна: скільки працював, стільки заробив. Клієнти люблять вихованих, так що ще й чайові будуть. Погоджуйся, а? Пристойною людиною станеш через рік, я тобі обіцяю!
