Моя невістка – чудова дівчина і кращої пари для сина просто не знайти. Люблю її всім серцем, ставлюся як до рідної доньки. Ми часто спілкуємося, ходимо по магазинах. Вона розповідає мені про їхнє з сином життя.
Не соромиться ділитися своїми думками, прагненнями. Крім того, як і я, хоче, щоб у них було троє чи навіть більше дітей. Тож жодної упередженості з мого боку. Нею я дуже сильно задоволена. Задоволена я і сином.
Принаймні, була до недавнього часу. Він у мене майбутній лікар, зараз проходить інтернатуру. Ми з чоловіком намагалися дати йому гарне виховання, освіту. Вкладали все, що могли.
Зрозуміло, що повністю сформувати людину не вийде навіть у найкращих батьків. Нещодавно я поверталася додому з центру. Були деякі проблеми щодо пенсії, але це неважливо.
Проїжджаючи біля місцевого скверу, я побачила сина. Що мені відразу здалося дивним: що це він тут робить у четвер, у середині дня. Я зійшла на зупинці і тільки потім помітила, що син був не один.
У його компанії була симпатична дівчина. Посміхалася, а в руках тримала невеликий букетик квітів. Я б, може, не звернула уваги, якби її обличчя не здалося мені знайомим.
Поспостерігавши за ними ще трохи, зрозуміла, що це явно не дружня зустріч. Син вився навколо неї, як закоханий хлопчисько. Постійно посміхався й обіймав. Для мене це був шок. Я не стала влаштовувати сцени, вік не той.
Тож вирішила просто знову сісти в транспорт і поїхати додому. Того дня мої думки не полишала образа за невістку і розчарування у власному синові. Я розумію, що люди далеко не святі, але від цього мені було не легше.
Мерзенне почуття. Я заздалегідь домовилась з сином, ми зустрілися з ним у мене в квартирі. Я відразу виклала карти на стіл і розповіла все, що бачила. Не стала щось вдавати з себе, тож розмова була на підвищених тонах.
Скільки б не було років моїй дитині, він має розуміти, що так поводитися не можна, а він навіть не став відпиратися. Відразу визнав свою провину, розповів, як усе було.
Виявляється, його супутницею була не хто-небудь, а його перше кохання. Тому я й подумала, що десь уже її бачила. З цією дівчиною було пов’язано дуже багато спогадів, більшість із яких, звісно ж, негативні.
Вони почали зустрічатися ще в школі. Вона знущалася з мого сина, як тільки хотіла. Але, ви ж знаєте, які слабохарактерні ці юнаки, коли справа стосується перших стосунків. Він усюди ходив тільки разом із нею.
Забув про друзів, про нас із батьком. Не хотів вчитися. Тільки щоб вона була біля нього цілодобово. А вона гуляла з іншими, ходила по клубах. Вимагала від мого сина подарунків. Де хлопцеві в його віці взагалі взяти гроші?
Загалом, хижачка ще та. Коли вони остаточно розійшлися, син зачинився в себе в кімнаті й не виходив, напевно, кілька днів. Тепер, коли він став інтерном і в нього з’явилася надія на нормальне майбутнє, вона знову з’явилася.
Син пообіцяв мені, що це було вперше й востаннє. При мені видалив її телефон і акаунт у соцмережах. Було видно, що він говорить щиро. Зрозуміло, що особисто мені його каяття не потрібні.
Я все-таки його мати, а не дружина. Сказала, що вчинив він жахливо, що я дуже ним незадоволена, але життя триває, і треба рухатися вперед. Після цього він пішов, але ось тепер у мене з’явилася внутрішня етична проблема.
Як бути з невісткою? Ця мила дитина вірить мені, і я не хочу її обманювати. Навіть недомовка для мене – це теж брехня. Тим паче, брехати я буду не кому-небудь, а родичці, а мене виховували інакше.
З іншого боку, я розумію, що насамперед мої одкровення зашкодять їх шлюбу, а цього допускати категорично не можна. Ну оступився він, з ким не буває. Хіба не може бути такого, що це в нього вперше й востаннє?
