У нашому селі, як і в інших, звісно ж, нічого ні від кого не сховаєш. Те, що Петро любив бігати по дівкам знали всі, а найбільше Лідка, його жінка.
Йому подобалися такі пухкі, красиві, м’які жінки. Лідка не була красунею, гостре підборіддя, рідке волосся і худощавий вигляд. Ну і звісно ж Петро полюбляв скакати в гречку.
Щось люди розкажуть, щось вона і сама побачить, знаєте як в селі, всі один в одного на очах, всі знають хто чим живе.
Тому Лідка і не спішила розходитися з чоловіком. Дітей в них не було, та і може добре, куди ще дітей, і так грошей не вистачало, то ремонт, то дрова, то ще щось.
В цей вечір Петро прийшов додому під “мухою”. Відразу виказав Ліді свої претензії і сказав що йде від неї. Взявся пакувати торби.
Коли вийшов з будинку, Ліда тільки й встигла крикнути, що вона всеодно його прийме. А потім все як в тумані.
Вона заснула, прокинулася і в голову прийшла думка про те, що кожуха теплого то не взяв Петро з собою.
Петро в цей час якраз вже був на порозі Ганни, думав вона в обійми кинеться, а тут здивований погляд, типу, я тебе приймати не буду, йди до жінки.
На їхні розмови якраз і Лідка підтягнулася, вона добре знала де і до кого пішов коханий.
– Ти кожуха забув. – Та як ти мене дістала своєю турботою, іди ти, не хочу я ні кожуха твого, нічого. Чого ти вчепилася до мене, я так відношуся, а ти, блаженна якась чи що?
– Я ж тебе кохаю просто, пішли додому, Петро, я ж бачу що тобі тут не раді. Петро плюнув, взяв Ліжку під руку і пішов з нею додому. Вже не знаю як там в них буде далі, але зараз Лідка перемогла.
