– Мати Василева… – перехрестилася жінка, дивлячись на фото нареченої в телефоні сина. – Де ти тільки таку знайшов? – запитала Марія Сергіївна сина.
Тридцятидворічному Роману не сподобалися слова матері. Він насупився, важко зітхнув і відповів:
– Не треба так про Яну говорити. Вона чудова жінка і я її кохаю.
– Але, Ромочко! – не здавалася Марія Сергіївна. – Ти бачив її вуха? Лопухи як у слона! А ніс? Поросячий! Його навіть кирпатим не назвеш, чисто свинячий п’ятачок. А очі…
– Досить, мамо! – Рома грюкнув по столу долонею, Марія Сергіївна аж підстрибнула на стільці. – Ти ображаєш мою кохану! Вона тобі нічого не зробила, а ти її вже з голови до ніг брудом облила.
– Ромочко, але в твоєї жінки справді специфічна зовнішність, – знову заговорила мати. – Вибери когось іншого. Ти гарний хлопчик, красивий, з освітою, навколо тебе панянки мають витися.
– Мені не потрібен ніхто, крім Яни. І взагалі, ми плануємо одружитися.
Марія Сергіївна почула цю новину і мало зі стільця не впала. Її невісткою буде така… Не можна цього допустити. Вона зробила ще одну спробу вплинути на сина.
– Подумай про своїх майбутніх дітей. Вони ж зовнішністю в матір підуть. Їх у школі дражнити будуть через вуха і ніс!
– А може, вони на мене будуть схожі? – примружився син. – Ти ж сама сказала, що я красивий. То чого переживати заздалегідь?
Марія Сергіївна не знала, що відповісти. Вона бачила, що син твердо стоїть на своєму і не збирається кидати цю Яну. Залишився останній засіб…
– Спадщини позбавлю! – випалила вона. – Із заповіту випишу!
Але Рома лише знизав плечима і посміхнувся.
– Ну спробуй. Батько тобі не дозволить. Та й не потрібно мені нічого від тебе – я сам можу на все заробити.
“От і поговорили”, – думала жінка.” – Не виходить ніяк сина переконати, так і одружиться з цією Яною. Яке мені нещастя на старості років!”
Сьогодні Роман привів Яну на обід, хотів познайомити з батьками. Яна була ввічливою і вихованою, дивилася на Рому закоханими очима і мило спілкувалася з його родиною. Здавалося б, ідеал. Але ось зовнішність у майбутньої невістки підкачала. І поки жінка відлучилася в туалет, Марія Сергіївна відвела сина в дальню кімнату і стала висловлювати претензії.
Сам Роман вже давно жив окремо від батьків, дівчата у нього змінювалися часто. Син говорив, що ніяк не може знайти “ту саму”, з ким захочеться прожити все життя. Мати переживала – їй хотілося бачити влаштованого і щасливого сина.
– Харчується в ресторанах, та доставку готової їжі замовляє, – журилася вона. – А що може бути краще за домашню їжу, приготовану турботливою дружиною?
Ще для Марії Сергіївни гостро стояла тема дітей. Самій жінці йшов сьомий десяток, вона боялася не побачити онуків. То одна болячка, то інша, а торік вона в лікарню загриміла. Добре, що нічого серйозного і все обійшлося, але ж страшно! А хотілося б встигнути попестити онуків, потискати їхні пухкі щічки, та поділитися з невісткою порадами й секретами з догляду за дітьми.
– Олеже, – звернулася Марія Сергіївна до чоловіка, коли син із коханою поїхали до себе додому. – А ти що думаєш? Як тобі Яна?
Чоловік відірвався від телевізора, поправив на носі окуляри.
– Та начебто хороша дівчинка.
– Дівчинка, – передражнила дружина. – Яні тридцятник уже виповнився. Другий сорт.
– І що? – здивувався Олег. – Нормальний вік, Ромка теж не молодик.
– Він не міг собі молодшу вибрати? Я вулицями ходжу щодня, таких гарних дівчат зустрічаю…
Олег не став далі слухати дружину. Він зробив телевізор голосніше і хотів було вже відвернутися, але потім усе ж сказав:
– Маріє, коли ми з тобою одружилися, тобі теж не вісімнадцять було. Нагадати, скільки? Двадцять дев’ять. Тому твої претензії до Яни і Роми виглядають смішно. Припини про це думати. Нашому синові жити з Яною, а якщо його все влаштовує, то і мене теж.
Зрозумівши, що з чоловіка союзника зробити не вдасться, Марія Сергіївна пішла в спальню з важкими думками. Її не полишала ідея посварити Рому з Яною, щоб вона взагалі не підходила до її сина.
Але скоро сталася подія, яка дуже здивувала Марію Сергіївну. Рома оголосив, що вони з Яною розлучилися і тепер у нього нова пасія – Ельвіра.
– Синку, а що сталося? Посварилися? Вона загуляла? – допитувалася мати. – Чи ти не витримав і знайшов когось симпатичнішого?
– Мамо, нічого не сталося, ми просто зрозуміли, що не підходимо одне одному. Забудь про Яну. Ми з Ельвірою у вихідні приїдемо до вас у гості.
– Чекаємо не дочекаємося, – зраділа Марія Сергіївна. Їй було цікаво поглянути на нову жінку Роми й оцінити її. – Я приготую свої найкращі страви.
Закінчивши розмову з сином, вона пішла до чоловіка і повідомила йому радісну новину. Але Олег не поділяв захоплення дружини.
– Якось швидко Рома заміну знайшов, ти не думаєш?
– Нісенітниця, – відмахнулася Марія Сергіївна. – Напевно втомився Янине обличчя споглядати.
Олег похитав головою. Йому самому вже набридло, що дружина постійно згадує зовнішність Яни. Сама не красуня, а на бідну жінку нападає. Подумаєш – вуха стирчать. Волоссям прикрила і немає проблем. Та й ніс цілком нормальний у Яни, ніякий не п’ятачок, про який постійно згадує дружина.
У суботу було накрито стіл, виставлено смачні страви. Марія Сергіївна у своїй новій сукні метушилася по дому.
Нарешті продзвенів дверний дзвінок – прийшли гості. Жінка побігла відчиняти. Разом із Ромою до квартири зайшла, ні, впливла молодиця, справжня красуня. Невисока, худенька, з довгим світлим волоссям і великими блакитними очима. Таку тільки оберігати, пестити й плекати.
– Знайомтеся – це Ельвіра, – представив син.
– Привіт, – усміхнулося блакитнооке диво. Марія Сергіївна з чоловіком розтанули.
– Знімайте взуття, мийте руки і сідайте за стіл, – покликала жінка.
Але Ельвіра залишилася стояти на місці.
– Що таке? – здивувалася мати і кинула погляд на сина.
– У мене туфлі підібрані до сукні, я спеціально обирала, – примхливо промовила Ельвіра. – Якщо зніму взуття, то баланс порушиться і буде не те. Тому буду так.
Марія Сергіївна не знала, що сказати.
– Ельвірочко, а ми вам тапочки дамо, – спробувала вона достукатися до гості.
– Фу, – поморщилася та. – Я гидую носити чуже. Я вже сказала, що буду в туфлях. Не подобається, я тоді додому поїду.
– Мамо, не тисни на Ельвіру, – заступився Рома. – Літо надворі, бруду мало. Не в чоботях же вона прийшла.
– Ну, як скажеш, – Марія Сергіївна заплющила очі на “вуличне взуття”.
Під час обіду перше враження про Ельвіру сильно змінилося. Спочатку молода жінка здалася їй боязкою і сором’язливою. Але чим довше вони сиділи за столом, тим більше неприємних якостей відкривала для себе жінка.
Ельвіра жувала з відкритим ротом, голосно чавкала і навіть примудрилася забруднитися. Так і сиділа з соусом на щоках, поки Олег делікатно не простягнув їй серветку. Але жінка зрозуміла його неправильно – вона почала сякатися просто над тарілкою. Апетит у Марії Сергіївни відразу випарувався.
Але це були ще квіточки. Ельвіра виявилася дуже веселою. Вона розповідала непристойні анекдоти, і сама ж сміялася над своїми жартами.
Марія Сергіївна з чоловіком не знали куди подіти очі – до того незручно їм було. Тільки Рома спокійно їв приготовану матір’ю їжу і не показував збентеження.
Під кінець обіду Ельвіра запитала:
– Маріє Сергіївно, а можна я буду вас на ім’я звати? У нас із Ромою все серйозно, ми з вами майже родичі. Ви мені як мама. А свою маму я на ім’я кличу. Можна і вас теж?
– Ну, можна, напевно, – обережно відповіла Марія Сергіївна, думаючи, що Ельвіра зватиме її Марією.
Але вона зовсім не очікувала, що дівчина звернеться до неї “Маша”.
– Це неподобство! – обурювалася вона чоловікові після відходу гостей. – Здавалося такою милою, скоромною, а трохи краще її впізнала… Ще й підлогу після неї довелося перемивати.
– Зовнішність буває оманливою, – мудро зауважив Олег. Дружина не могла з ним не погодитися.
Наступного дня вона зателефонувала Ромі й повідомила, що Ельвіра їй не сподобалася.
– Ти заслуговуєш на краще, любий. Ельвіра тобі не пара, кажу це як мати.
Роман нічого не сказав, але більше до них у гості з невихованою дівицею не приїжджав. А потім і зовсім повідомив, що вони розлучилися.
– Ось і чудово! – раділа Марія Сергіївна. Тепер їй не доведеться переживати, що син пов’яже своє життя з цією невихованою нахабою.
Через два тижні Роман оголосив, що у нього знову нова пасія . І він горить бажанням познайомити її з батьками.
Марія Сергіївна, згадавши про Ельвіру, не була впевнена, що хоче з кимось знайомитися. Не хотілося зайвий раз нервувати і переживати. Але якщо син хоче показати свою подругу – будь ласка, нехай приїжджають.
“Потрібно знову діставати святковий посуд”, – подумала жінка.
Нову пасію Роми звали Галина. Вона була Роминою ровесницею і мала свій бізнес, який приносив непогані гроші.
Зовні Галина мала цілком звичайний вигляд і без проблем перевзулася в запропоновані домашні капці. Марія Сергіївна полегшено зітхнула – нарешті хтось нормальний у сина з’явився.
За столом жінка запитала Галину про їхні з Ромою плани на майбутнє.
– Одружитися ми хочемо, – відповіла Галя і взяла Рому за руку. Той кивнув головою.
– Так скоро? – здивувалася мати. – Ви ж мало знайомі.
– Нам достатньо. У шлюбі все надолужимо. Тим паче Роман весь час удома буде…
– Як удома? – Марія Сергіївна не розуміла, про що Галя веде мову. – Він же працює!
– Це в минулому, – усміхнулася майбутня невістка. – Я беру його під своє крило. Моїх грошей вистачить на двох. Я працюватиму, а Рома вдома сидітиме, пратиме, готуватиме і прибиратиме.
Мати з жахом подивилася на сина – той незворушно їв курку. Невже його все влаштовує?
– Галю, а ви дітей плануєте?
– Ні, – похитала головою жінка. – Нам і вдвох добре, навіщо нам спиногризи?
Більше Марія Сергіївна нічого в Галі не питала. Незабаром у тієї задзвонив телефон – на роботі якісь проблеми, треба терміново їхати вирішувати.
Навіть не вибачившись, Галина встала з-за столу, попрощалася і поїхала, залишивши свого чоловіка з батьками. Ось тоді-то Марія Сергіївна і висловила все своє обурення.
– Поїхала! Кинула тебе! Робота дорожча за сім’ю! Як так можна? – голосила вона. – Хоче тебе вдома посадити! Тебе! Із вищою економічною!Спеціально для сайту Stories
– Мамо, не переживай так сильно. Галя дуже хороша.
– Хороша! Та на її тлі навіть Яна в сто разів краща на вигляд! Та хоча б кохала тебе, а ця не кохає. У неї очі холодні, на тебе навіть не дивиться.
– Отже, Яна тобі більше подобається? – усміхаючись, запитав Роман.
– Так!
Марія Сергіївна говорила чисту правду. Після двох останніх пасій сина, Яна була світлом у віконці, нехай і з обличчям “на любителя”. Ось таким любителем виявився її син, нічого не поробиш.
– У Яни і манери були, і в стосунках ваших ти головним був, – продовжувала мати. – А ця Галя тебе пригнічує, я ж бачу. Про Ельвіру й говорити не хочу, невихована вона. Шкода, що ви розлучилися з Яною. Вона з трьох найбільш нормальна.Спеціально для сайту Stories
– Мамо, а ми не розлучалися, – посміхнувся Рома.
– Що? Це як? – не зрозуміла Марія Сергіївна.
– А ось так. Ти зізналася, що Яна краща, ніж Ельвіра і Галя. На це й був розрахунок, – почав пояснювати син. – Тобі Яна не сподобалася через зовнішність. Але це ж така дрібниця! А ти не хотіла слухати, що є речі важливіші за вуха і ніс, які в Яни, до речі, дуже красиві.
Я сподіваюся, що після спілкування з іншими ти зрозуміла, що річ не в красі, а в тому, що людина із себе представляє, у її внутрішньому світі.
До Марії Сергіївни почало потихеньку доходити.
– Так це ти спеціально сюди Ельвіру з Галею запрошував? Щоб я більше Яну цінувати почала?
– Ну так. А як інакше можна було змінити твою думку про мою наречену? Тільки такими жорсткими методами.Спеціально для сайту Stories
– Ну, Ромко, вигадник! – похитала головою мати. – Твоя затія вдалася. Я справді тепер інакше дивлюся на Яну. І ти знаєш, я навіть забула про її вуха і ніс. Запроси її до нас, нехай приїжджає. Поспілкуюся нормально з майбутньою невісткою. І батько буде радий, йому дівчина теж дуже сподобалася.
Рома був задоволений. Усе вирішилося якнайкраще. Тепер мама краще ставитиметься до Яни і більше її цінуватиме.
Він не сказав матері, що це Яна вигадала трюк із підставними жінками і запросила своїх подруг зіграти роль Роминих наречених перед батьками. Яна в нього не тільки була розумною, а ще й мудрою.
