Ми із чоловіком прожили 20 років. За довгі роки так вивчили одне одного, що на погляд, по інтонації відчували настрій одне одного, але кілька років тому із чоловіком стало щось відбуватися. Якщо я питала в нього щось, він здригався, ніби я застала його за чимось поганим.
З роботи приходив злий, нервовий, дратівливий. Постійно казав, що день на роботі видався важким, хоч я, займаючись тією ж справою, особливих проблем не бачила. І таких днів було багато, майже щодня. На моє запитання, чи не з’явилася жінка, він насторожився, все заперечував, навіть обурювався.
Симптоми мені нагадали перші роки нашого життя, коли я сиділа з дитиною, а він вештався по своїх колишніх подружках. Тоді я все пробачила і він, начебто виправився, але невже знову почалося? Сивина в голову – біс у ребро? Криза середнього віку?
Я вирішила простежити за ним. І що я дізналася? У мого благовірного є коханка! Не дуже приємне відкриття і не унікальний випадок, тим більше, нічого несподіваного – той, хто зрадив раз, зрадить ще не раз, але тільки ситуація змінилася.
У мене тепер не було бажання пробачати, та й важелів впливу було більше, ніж замолоду. Тепер мої думки були про помсту, вірніше про гідне покарання негідника. У нас із чоловіком спільний бізнес. Щиро кажучи, не хотілося залишитися ні з чим після двох десятків років спільного життя.
Діяти треба було хитро та обережно. Мені б скласти з чоловіком шлюбний договір, за яким, у разі його зради та нашого розлучення, майже весь бізнес переходив до мене. Але чи підписав би чоловік такий договір? Має коханку, яка теж, мабуть, поклала око на його гроші. Я розуміла, що це неможливо.
Адже не дурень він, щоб залишитися без нічого в його віці. І кому потрібний жебрак. Але, у будь-якому разі, я вирішила “з’ясувати стосунки”. Я дізналася все про коханку, і навіть її робочий телефон. Подзвонила. Вона погодилась на зустріч. І ось переді мною сидить гарна молода жінка.
У неї вже два роки роман із моїм чоловіком. Він захопився нею, обіцяв розлучитися з дружиною та одружитися з нею, але бурхлива закоханість минула. Мій благовірний під вінець не поспішав. Його цілком влаштовувала родина, діти, налагоджений побут та гарна молода коханка.
А їй потрібен був інший статус: обручка на пальці та штамп у паспорті. Бізнес мого чоловіка обіцяв їй цілком забезпечене життя. Коли коханка зрозуміла, що ця пісня нескінченна, вона знайшла собі іншого чоловіка. Той полюбив її і запропонував руку і серце, і вона погодилася.
Але злість на мого чоловіка за витрачені руки мала знайти якийсь вихід. Жінка виявилася мстивою, але не могла придумати, як помститися коханцю, а тут мій дзвінок. Цілі наші збіглися, і ми швидко порозумілися. Я сказала, що подаватиму на розлучення.
Вона обіцяла підтримати мене та бути свідком. Так як чоловік розлучатися зі мною не збирався, я зрозуміла, що зможу провернути справу зі шлюбним договором. Я вирішила натиснути на нього і сказала, що мені все відомо про його роман. І що ви думаєте? Він зізнався, що його біс поплутав.
Щоб я остаточно заспокоїлася, він підписав потрібну мені угоду. Треба було зупинитись, але жаба помсти душила мене. Я подала на розлучення. Коханка була свідком. Чоловік на суді просив зберегти сім’ю, адже раптово він втрачав і сім’ю, і коханку, і бізнес. Нам дали кілька місяців на примирення.
Чоловіку помстилася, коханка нейтралізована, основний бізнес залишився у мене. Я переможець, але чомусь на душі бридко. Не знаю, що краще, залишитися однією з бізнесом чи пробачити чоловіка та продовжувати жити з ним. Яке рішення ухвалити? Попереду маю кілька місяців.
