Така чорна невдячність за все, що я для дочки зробила. Чому я маю під неї підлаштовуватися у власному будинку?

Чужі люди в далекій країні стали мені рідніші за дочок, яким я віддала все. Я роками важко працювала, щоб купити їм житло, а вони мені так віддячили. Так боляче через їх ставлення до мене.

Я сама з маленького села. Грошей завжди не вистачало, тому після весілля нам жилося дуже важко. Троє дітей – самі розумієте, а роботи немає. То ж коли донечки підросли трохи, я вирішила поїхати за кордон, щоб грошей заробити.

Мені пощастило, бо я одразу отримала хорошу роботу і вже за кілька місяців почала відсилати додому гроші. Чоловік начебто мене й підтримав, але довго не витримав таке життя. За доньками доглядала моя мама та моя кума.

Ось так, у пошуках кращої долі я залишалася за кордоном аж на двадцять років. За цей час діти мої виросли та повиходили заміж. Двом молодшим дочкам подарувала по кватирі в місті, а от старша дочка побудувала будинок.

Звичайно, на це все заробила я важкою працею. Я не планувала залишатися за кордоном назавжди і хотіла провести старість вдома у власному будинку. Так мені було радісно, що повернуся в хороми.

Старша дочка мені весь час говорила, мовляв, приїжджай, мамо, всі разом будемо в цьому будинку жити. В твоєму домі. Я й не скупилася ні на що. Великий та гарний будинок діти збудували. Коли всі вони влаштувалися, я повернулася додому.

Радості моєї не було меж, такий розкішний дім! Я й мріяти не могла про таке. Старша дочка із сім’єю зустріли мене добре. А я пішла до подружок, яких давно не бачила. А потім вирішила всіх додому запросити на вечерю. Призначила  час та розпланувала частування.

Коли сказала про це донці і попросила допомоги, то вона раптом відсторонилася і сказала, що допомогти не може, оскільки в неї інші плани і про таке треба попереджати. Не на таку реакцію я розраховувала.

Така чорна невдячність за все, що я для дочки зробила. Чому я маю під неї підлаштовуватися у власному будинку? Подруг я зустріла сама, сама їх нагодувала, напоїла, про все на світі поговорили.

В той же вечір купила квиток назад. Ось і вийшло, що збудувала я будинок власною працею, а рідна дочка мені чужа. Чому чужі люди в далекій країні, виявилися ближчими за рідних дітей? В який момент я припустилася помилки? Коли я встигла щось зробити не так?

You cannot copy content of this page