Одружувалися з чоловіком по любові, але коли в нас вже була одна дитина, а я була при надії другою, дізналася про неземне кохання чоловіка.
Він сказав, що я товста, як бегемот, який не розвивається, і поговорити зі мною нема про що, і дивитися страшно. А його нове кохання — сама досконалість.
У нього одна квартира та й та мамою подарована, а коли я намагалася відкрити свій бізнес, він не допоміг нічим. Розлучилася я з ним.
Він гордо при відході забрав усю готівку, моє золото і поїхав на моїй машині. Я як би залишилася взагалі ні з чим, той бізнес розвалився, бувало, що і продукти не було на що купити.
Колишній чоловік розважався зі своєю коханкою, всі одні насолоди. І ось минуло сім років.
У мене міцний новий бізнес, купа власної нерухомості, коханий чоловік загалом не життя, а казка.
А колишнього чоловіка аж перекручує від заздрощів, як мене бачить. І все мене поливає помиями, тепер уже вигадує, що цей бізнес я в нього вкрала, чудово знаючи, що я почала будувати його через кілька років після розлучення.
Ось така моя життєва історія. Я не жалкую, що він пішов. Такий чоловік поруч, ще гірший, ніж жодного. У мене є кохана людина, але заміж я не поспішаю. І не тому, що маю двох дітей, просто мені так комфортно.
