-Тату, таточку, це не можна брати, це мама робила торт для когось на свято, за гроші, тітка сваритися буде…
Та Василь не чув ні сліз ні вмовлянь Варі, ні доводів про те, що цей торт був за гроші для якоїсь клієнтки його дружини, йому треба було терміново закусити, алкоголь залив його очі, затуманив голову.
Крики малечі перервалися дверним дзвінком, в квартиру зайшли 3 чоловіків досить впевнено себе поводили і наказали покинути приміщення, почали виштовхувати Василя і дівчинку за двері.
Лариса саме прийшла з роботи і застала все це дійство. Тут їй і повідомили, що Василь взяв величезний кредит під заставу квартири.
Василь благаючими очима дивився на дружину. А та лишень допомогла зібрати йому речі.
-Частину квартири, одну третю частину, – сказала Лора. Чоловіки в костюмах на мить навіть позамовкали. – Він власник однієї частини квартири, тому я допоможу зібрати речі і викинути його звідси, а квартиру ви не заберете, бо вона належить дитині.
Василь стояв і кліпав очима, не розуміючи що відбувається. Чоловіки в костюмах ще намагалися щось довести Лорі, та жінка продовжувала займатися своїми справами, їй ще треба було поправити торт, який встиг зачерпнути виделкою її чоловік.
Цього разу їй було всеодно, куди його заберуть і що з ним будуть робити. А зовсім скоро цю частину будинку купив один чоловік, котрий тільки нещодавно з’явився в місті.
Як результат, Лора отримала чоловіка, Варя тата, а квартира законного власника і вже місяць як законного чоловіка Лариси.
