У будь-якій родині не без скандалів. І я у свої 17 років переконалася, що сімейні сварки можуть виникати не лише з побутових питань. Іноді центром всього може виявитися найпростіший крадіжка.
Мені через цю ситуацію прикро та гірко. Адже виявилося, що рідна людина дивиться на мене як на спосіб збагачення. І така людина без совісті – моя власна сестра. Все почалося з того, що я захотіла собі новий телефон.
Щоб його придбати, я ходила на різні підробітки і вже встигла зібрати більшу половину вартості бажаної моделі. Гроші знаходилися в окремому гаманці у письмовому столі.
Я дуже пишалася цим, адже батьки навіть не знали про мою роботу. Але одного разу сталося непередбачене: гаманець із грошима зник. Я намагалася не панікувати. Якби хтось чужий, то взяв б не лише мої гроші.
Значить, вкрав хтось знайомий. Але цей невідомий не був у курсі особливостей мого гаманця: у ньому був пристрій, що відстежувати його. Минулого дня народження подруга подарувала, щоб я не губила гроші.
Мені вперше довелося вдатися до системи відстеження. Маячок вказав знайому адресу. Не в силах повірити такому нахабству я пішла до знайомого дому, увійшла до під’їзду, піднялася сходами і зателефонувала у двері.
На порозі зустріла мене моя старша сестра. Я одразу запитала, навіщо вона взяла мій гаманець. Сестра ж робила вигляд, що нічого не розуміє. У відповідь на це я показала їй екран із зображенням сигналу із її будинку.
Коли сестра все зрозуміла, вона почала виштовхувати мене з квартири, додаючи, що «малолітка зовсім нахабніла». Мені хотілося кричати та плакати. Моя власна сестра просто забрала чесно зароблені гроші.
Намагаючись придушити сльози, я повернулася додому. Батьки повинні ж мене підтримати… Наступного дня сестра прийшла до нас додому. Мати зателефонувала їй і попросила прийти, щоб залагодити конфлікт.
При розпитуванні та навіть не приховувала, що вкрала мої гроші. За її словами, гроші пішли на коляску для дитини та всякі дрібниці. Пообіцяла за першої ж нагоди повернути всю суму.
Намагаючись домогтися справедливості, я зустріла як байдужість сестри і пасивність матері, так й гнів батька. Він накричав на мене, що я приховувала від них таку велику суму грошей та ще й через роботу відчитав.
Тепер вже мене звинувачували в брехні. Ще ніколи я не почувалася настільки гидко. Найрідніші люди зробили мене винною у ситуації, де жертвою була я. Одна сміялася, другій була все одно, а третій кинувся в звинувачення.
Я почувала себе так наче мене зрадили. Того ж дня я пообіцяла собі з’їхати від батьків, як тільки з’явиться нагода. При думці про те, що тепер мені доведеться знову збирати всю суму, я просто розплакалася.
