Мій чоловік молодший у сім’ї, має ще двох братів. Мої та його батьки перед весіллям обговорювали момент нашого житла, бо я дівчина із міста, а мій чоловік із провінції.
Нам було дано гарячі обіцянки: «Наш син житиме у місті, він змінить роботу, ми купимо квартиру, і вони житимуть окремо».
Звичайно, дорослі люди не будуть про таке брехати, думали ми, але насправді виявилося набагато складніше. Уточню, дружина його старшого брата любить пхати скрізь свій ніс (примудрилася запропонувати мені одягнути після неї весільну сукню, таким чином заощадивши гроші, але я відмовилася).
Вона живе зі свекрами і всю сім’ю налаштовує проти мене, у тому числі мого чоловіка. Ви запитаєте чому? Тому що вона сама хоче жити окремо, і про це вона не приховує і каже вголос.
Жили ми хоч і окремо в місті, але часто лаялися, бо мій чоловік бував у своїх батьків по кілька днів, та ще й залишався ночувати і його там добре налаштовували проти мене.
Він приїжджав і потім висловлював мені все, що я якась не така. І найголовніше, він не заступався за мене, а навпаки, конфліктував зі мною.
Залишав мене часто одну ночами, бо має роботу, він не встигає приїхати. Можна сказати, я жила сама і приїжджав він на тиждень лише тричі.
Його дядьки та тітки натякали на те, щоб мого чоловіка тато влаштував на роботу чи подарував квартиру. Перед пологами його батьки вирішили відправити на заробітки чоловіка в іншу країну, мовляв, треба на квартиру заробити.
Я та мої батьки були батьки були не проти, але в той же час я думала, що щось тут не так. Я була в положенні і чоловік, дочекавшись, коли я народжу, через деякий час полетів.
Ось тут і почалося все найцікавіше. Після виписки з пологового будинку я жила у батьків. У нас був такий договір із чоловіком та його батьками, вони були згодні на це.
Але потім на мене почали тиснути з боку чоловіка, що я маю жити там з дитиною, що цей будинок залишиться молодшому, що я не поважаю його батьків, я не хочу показувати онука тощо.
Враховуючи той факт, що періодично я приїжджала туди з дитиною без чоловіка, хоч мені не хотілося, бо було дуже складно. Я була після операції, а дитина плаксива і не спала до ранку і від цього мені було страшно.
Моя мама мені дуже допомагала, а свекруха мені так не допомогла б і я про це знала. Проте мій чоловік не хотів цього чути, і вже телефонуючи з іншої країни, він змушував поїхати до його батьків.
Потім він мене ігнорував, міг не дзвонити тижнями. Гроші на дитину і мене надсилав рідко, і особливих батьківських почуттів у нього теж не було.
Після того, як він повернувся із заробітків, гроші так і не показав і я досі не знаю, чи є вони взагалі. Гаразд, це інше питання. Потім я з’їздила з ним до його батьків, бо нібито вони нудьгували за онуком. Пробули ми там місяць.
У нас вибухнув конфлікт із чоловіком на ґрунті того, що мені потрібно було додому, навести лад у квартирі, купити деякі продукти, речі тощо. На що мені чоловік відповів: «Які у тебе справи у місті, сиди тут, як вирішу з роботою, так ми й поїдемо».
Але це були чергові обіцянки, і я розсердилася, зібрала речі та поїхала з дитиною до батьків. Тепер я вже майже 4 місяці у своїх батьків, чоловік умовляє, щоб я повернулася, але я поставила умови, які він не хоче виконувати:
1) Знайти іншу роботу та відокремитися фінансово, мати свій сімейний бюджет. На це він сказав, щоб я не лізла, це їхня справа і як він захоче, так і буде і нічого міняти не збирається.
2) Якщо я і повернусь, то до його сім’ї я поки що їхати не готова, тому що в мене розчарування в них. На це він мені сказав, що якщо я не поважаю його сім’ю, тоді він не житиме з нами.
Скажіть, будь ласка, як би ви надійшли в цій ситуації? Повернулися б до чоловіка, але не їздили до батьків і при цьому щодня отримували винос мозку та скандали. Повернулися б і відразу з чоловіком поїхали до батьків, незважаючи на конфлікт і що вас там ніхто особливо не чекає.
Ще найголовніший момент. Так як я живу у своїх батьків, зараз мій чоловік живе у цій квартирі і жодного дня не покидає її. Що з цього ми зрозуміли, що вони хочуть довести нам, що він живе в місті, але коли ми жили разом я жила часто одна, я входила в становище, багато не говорила батькам, але моє терпіння скінчилося.
