Ми з дружиною знайомі вже близько 15 років. Напевно, навіть більше. Все починалося зі звичайної дружби, а тепер не можу прожити без її голосу і пари днів. Це правда, відрядження мені довели, що справжня любов все-таки існує.
Але зараз мова піде не про мене, а про ситуацію, яка у нас склалася. Мої батьки – люди старого гарту. Ще на етапі наших з Юлею цукерково-букетних відносин мама вимагала від мене познайомити її з моєю обраницею. Батько теж висловлював подібні думки, хоча і не так настирливо. Але що поробиш, такий вже характер.
Загалом, після знайомства мама завела зі мною приватну розмова, в процесі якої пообіцяла, що вони з батьком куплять нам квартиру після весілля, якщо я перестану гуляти і виберу саме цю дівчину. Для мене це було справжньою і дуже приємною несподіванкою, оскільки останні кілька місяців я і сам подумував зробити коханій пропозицію.
Після скромного і тихого весілля «тільки для своїх» ми переїхали в нову квартиру. Нічого особливого, район практично на околиці міста, «вторинка», потребує ремонту. Але це була наша квартира, і буквально за півроку ми зробили з неї цукерочку.
Юля пішла в декрет, тож проблем з місцем розташування квартири вона не відчувала ніяких. Ми чекали появи сина, і у нас все було добре.
У той же час моя теща переживала свій не найкращий період. Шваґер, молодший брат дружини, начудив якихось близько-кримінальних справ, і їх квартиру потрібно було продавати, щоб відкупитися. Справа там темна, тож я краще промовчу. Скажу тільки те, що я свого швагра тоді сильно не злюбив. А зараз так просто ненавиджу. Хай вибачить мене дружина.
Коротше кажучи, після того випадку теща вирішує виїхати в Італію, на заробітки. А що робити, квартира продана, на решту грошей шваґер жив в якомусь гадючнику, я так і не зрозумів, вони його купили або просто знімали. Тут заробити неможливо. Потрібно діяти.
Десять років ця бідна жінка провела за кордоном, на заробітках. Десять років вона працювала не покладаючи рук на зовсім не респектабельній роботі. При цьому не забуваючи надсилати гроші додому.
Дивіться, я не кажу, що вона погана мати, тому що своїй дочці вона прислала тільки трохи кави і цукерок за весь цей час. Я її не звинувачую.
Всі гроші пливли в руки мого швагра, який одразу ж їх витрачав на якісь свої схеми збагачення. Пару років тому він купив квартиру в центрі міста і був настільки гордий собою, як ніби-то сам на неї заробив.
Нам він говорив, що вкладає гроші в бізнес (кавові автомати або щось в цьому роді). Але я ніколи не бачив, щоб він хоч чимось займався. Так він навіть на права не здав, бізнесмен …
Тепер ось така справа. Півроку тому теща приїхала додому. Стіл, гості, обійми, сльози радості. Втомлена жінка дуже рада побачити дітей і онука. Через тиждень дізнається, що гроші її практично всі пішли прахом. Квартиру син купив в кредит і тепер «борсається» від підробітку до підробітку. Жити їй ніде.
І ось що придумала моя благовірна. Вибирай, каже, або мама буде жити з нами, або ми їй будемо виділяти гроші на зйомну квартиру. Мені це важливо, і по-іншому я вчинити не можу.
Знову ж таки, я нічого проти її мами не маю, дуже шкода, що вийшло так, як вийшло. Але чому рішення ситуації має бути за мій рахунок? Жити вчотирьох в двокімнатній квартирі, яку нам подарували МОЇ батьки – про це не може бути навіть мови.
Платити … Ну припустимо, але через пару місяців дружина сама першою завиє. Вона краще знає, скільки грошей куди йде.
Хочеться поговорити по-чоловічому зі швагром. Відвести душу. Це не хлопчик, повірте. У них різниця з дружиною в 3 роки. Але материнське серце сліпо.
А що мені робити, щоб все залишилися задоволені і я в тому числі? Гадки не маю. Ось така ситуація, друзі. Раджу всім замислюватися про своє майбутнє ще в період молодості. Коли хоч на щось можна вплинути. Пізніше буде вже дуже важко. Всім удачі!
