Сталося так, що родичів у моєї родини не просто багато, а дуже багато. Не так часто ми збиралися, але деякий зв’язок все ж таки підтримували. Якось моя тітонька напросилася в гості на тиждень.
Відмовляти причин не було, а вона перебралася досить швидко. Вона не мала ні чоловіка, ні дітей. Справжній вільний птах. Виявилося, що вона зібралася шукати роботу у нашому місті, а в нас залишилася, доки не знайде житло.
Після приїзду тітонька спекла пиріг із капустою. Пиріг був смачний, але на цьому всі бонуси скінчилися. Майже щоранку родичка йшла. Говорила, що ходить на співбесіди. Поверталася ще до обіду.
Весь день вона дивилася телевізор, який, треба сказати, працював дуже голосно, що дуже заважало не тільки мені, а й іншим членам сім’ї. Ми хотіли відпочити після робочого дня, а дітям треба було робити домашні завдання.
До кінця першого тижня ми почали цікавитись з приводу роботи. Тітка сказала, що всі начальники у місті диваки. Платити їй не хочуть нормальної заробітної плати, а деякі навіть пропонують випробувальний термін.
Дехто запропонував безкоштовно стажуватися. Тітонька встигла обжитися в кімнаті. Якимось незрозумілим чином “видавила” з кімнати доньку. В трикімнатній квартирі до приїзду тітки жило четверо: син, донька, дружина і я.
Дочка та син тепер спали в одній кімнаті. Тітонька ж на пошук роботи виходила лише двічі. Цілими днями сиділа вдома і нічого не робила. Хоча ні, все ж таки робила — майстерно знищувала харчі, які тільки знаходила.
І добре б, якщо просто їла за наш рахунок, але навіть за хлібом не ходила. Тітонька почала давати всім членам сім’ї завдання. Мені слід було сходити на ринок і придбати деякі трави, що допомагають від різноманітних захворювань.
Дружина повинна була щодня їй готувати спеціальний дієтичний супчик і сирну запіканку. Дітей змушувала також щось робити. Роботу вже зовсім не шукала. В один з днів восьмирічна донька повернулася зі школи.
Тітонька покликала її: “Мариночко, ти поки не роззулася, сходи, купи мені крем”. Я сказав дочці, щоб та йшла мити руки та переодягатися, а потім я поговорив з тіткою, що вкрай знахабніла.
Зайшов до кімнати, де вона обжилася. Став засовувати в об’ємний пакет усі її речі. Протягом 10 хвилин збори було закінчено. Вона мені повідомила, що нікуди їхати не збирається, бо ще не знайшла роботу та квартиру.
У відповідь на це я викинув весь її скарб у вікно, а родичку виштовхав надвір. Все начебто заспокоїлося, але тепер нам почали телефонувати інші родичі.
З’ясувалося, що ми негідники, які обікрали добру тітоньку, я став найвідомішим сімейним алкоголіком, моя дружина для родичів стала повією, яка задовольняла всіх сусідських мужиків, а діти в мене просто дурні.
У всій цій історії є один великий плюс, який перекриває всі ці мінуси. Після цієї історії з тіткою настала тиша. Ніхто не дзвонить. У нас тепер немає жодних родичів і це дійсно щастя…
