Заміж за свого чоловіка я вийшла лише кілька місяців тому. Все було як у всіх – РАГС, зйомка, ресторан. Загалом гості були задоволені. Медового місяця в нас не було. Жити ми почали одразу в квартирі мого чоловіка.
Я не хотіла вкотре витрачати гроші. Задовго до весілля оформила кредит на машину. Після цього ще й були певні неприємності на роботі, які переросли у звільнення. Тому я не мала можливості сплачувати внески вчасно.
Відповідно, зараз мені потрібно сплатити досить велику суму. Все це було лише на тлі сімейного життя новоспеченого подружжя, поки одного вечора чоловік не поцікавився станом кредиту.
Я розповіла все, як є, та пояснила свої фінансові зобов’язання. Тоді коханий сказав, що сімейний бюджет ділитимемо порівну, а кредит я платитиму із залишків своєї зарплати. Адже машина моя.
Я погодилася, хоча формулювання питання не вселяла мені оптимізму. Наступного вечора коханий знову згадав про кредит. Заявив, що я маю заощаджувати.
Він порадив відкрити банківський рахунок, куди я б могла відкладати частину зарплати. Бо якщо раптом піду у декрет, то платити доведеться йому. І це неправильно. Машина ж моя. Квартира його, а я й копійки в неї не вклала.
Після вечері я мовчки зібрала речі та поїхала до матері. Я не хотіла жити з людиною, яка так ставиться до мене. Наступного ранку чоловік зателефонував мені. Сказав, що з самого початку мав рацію у всьому.
Потім додав, що радий такому результату. Радий, що я пішла зараз, а не за п’ять років. Адже тоді йому довелося б всі ці роки сплачувати чужі борги. А так кожен залишився при своєму: я з машиною, він з квартирою.
