Я поїхала на заробітки в Італію, коли старший син закінчував школу. Сергію було 18, а Дмитру 15 років. У той час в селі сидіти було нічого. Усі в один момент кидали подружжя і маленьких дітей заради того, щоб заробити трохи грошей.
З тих пір пройшло вже 13 років. Сергій одружився, молода сім’я оселилася в квартирі у невістки, але я їм подарувала будинок за містом.
Діма теж одружився два роки тому, і поки що він живе з невісткою в нашій двокімнатній квартирі. У Сергія дві дочки, а у Діми нещодавно народився син.
В Італії я живу і працюю, потихеньку відкладаю гроші на допомогу моїм улюбленим дітям. Тільки в останній раз, коли приїхала до них у відпустку, сильно засмутилася.
Раз на рік я приїжджаю відвідати рідних і привожу кожній молодій сім’ї сумку з гостинцями. Цього разу я їхала до старшого сина і згадувала, як збирала гроші на їх весілля, як намагалася допомогти обом синам.
Сама за весь цей час я жодного разу не була в повноцінній відпустці, не витрачала гроші на себе, хоча заробляли вони нелегко. Всі були задоволені до того моменту, поки одного разу Діма не подзвонив мені, коли я була на роботі.
Сказав, що нечесно, що Сергію я залишила будинок, а їм з дружиною нічого не подарувала. Так що вирішили, що я повинна назбирати грошей і Дімі на квартиру.
Я знаю, що це рішення він прийняв не сам. Але тоді я була просто в шоці. Пізніше я подумала і вирішила все-таки не обділяти молодших і зараз привезла їм накопичені заощадження.
На порозі мене зустріла дружина Сергія, я віддала їй подарунки і гостинці. Сіли пити чай. Недовго у мене запитували, як я живу і почуваюся, Аня випалила, що їх обділяють. Мовляв, у Сергія дві дочки, а у Діми один син. І я повинна їм возити подарунків не однакову кількість, а в два рази більше. Я проковтнула мовчки ці слова, трохи поспілкувалася з сином і поїхала додому.
Вдома молодша невістка прибирала, готувалася до Різдва. А я так втомилася, нічого не їла і була дуже засмучена. Сиділа на дивані годину, дивилася в одну точку і не розуміла, як так могло статися.
Жодна невістка не поцікавилась, як у мене справи, ніхто не запитав, чи голодна я. Того вечора я переосмислила те, що трапилося, віддала молодшим обіцяну суму на квартиру, нехай живуть щасливо. Тільки в наступному році я не приїду їх відвідати.
Дивлюся, що і без мене вони добре справляються, а моя допомога тільки сварить двох братів. Пора б їм уже стати більш самостійною, а я нарешті дозволю собі відпустку своєї мрії. Напевно, потрібно було зробити це набагато раніше.
