Моя мама була закохана. Вона познайомилася з цим чоловіком два роки тому на весіллі подруги. Він був незвичайним і одразу сподобався мамі. Ставний, високий, галасливий, він був справжньою душею компанії.
А ось я була його повною протилежністю. Я віддавала перевагу спокійним вечорам наодинці із собою і своїми книжками. Спочатку я ставилася до маминого роману дуже позитивно. Мама світилася від щастя.
Мій батько покинув цей світ вже багато років тому, я його майже не пам’ятаю. Мама багато років присвятила мені. Вона зовсім забула про себе та свої потреби. Жінка була дуже нещасною і досить самотньою.
Звісно, я любила маму, але цієї любові було недостатньо. Мама була привабливою молодою жінкою, яка потребувала партнера та романтики. І ось вона знайшла його.
Після перших побачень мама приходила додому і розповідала про те, як усе відбувалося. Цей чоловік виявився тим ще романтиком, що й було потрібно мамі. Я раділа за неї, хоча все ж не могла вгамувати легке занепокоєння.
Я вважала маминого обранця надто легковажним і не була впевнена, що той зможе забезпечити нам спокійне і щасливе майбутнє. Однак він наполегливо домагався моєї поваги цілих два роки.
Мама познайомила нас майже одразу, вона не хотіла приховувати наявність дорослої доньки. Він прийшов до нас уперше і подарував мені кілька гарних і дуже дорогих книжок. Я була приємно здивована.
Мама ж раділа, що знайомство пройшло настільки легко і ненав’язливо. Я часом бувала досить закрита і мені нелегко давалося прийняття нових людей у близьке коло спілкування.
На жаль, моє ставлення до можливого вітчима змінилося, коли мама захотіла, щоб він почав жити з нами. Я почувалася не дуже комфортно. Цей чоловік був трохи молодший за маму, молодий і дуже привабливий.
Частенько, поки мама була на роботі, ми сиділи разом на кухні й розмовляли. Він виявився не тільки веселим, а й досить розумним. Згодом я зрозуміла, що він почав мені подобатися. Раніше мені ніхто так не подобався.
Але як їй бути? Адже він наречений мами. Я вгамувала всі ці думки і перестала спілкуватися з ними. Переконала себе, що нічого не відчуваю. Вітчиму ж подобалося розмовляти зі мною.
Я зовсім не була схожою на свою трохи легковажну маму. Однак була зовнішня схожість, що трохи напружувало його. Ми обговорювали книжки, які прочитала хтось з нас читав, а він розповідав смішні випадки на роботі.
Тому вітчим не розумів, чому ми більше не спілкуємося, але вирішив більше не турбувати мене. Тим більше, що він збирався освідчуватися моїй мамі. Минув рік і раптово він зрозумів, що саме сталося.
Він зателефонував мені, поки був на роботі, і спробував поговорити на цю тему. На жаль, усе пішло зовсім не так, як він очікував. Я рознервувалася і сказала, що не розумію, про що він взагалі говорить.
Однак вітчим відчував недобре і хотів усе з’ясувати. Я йому теж подобалася. У якийсь момент я здалася і знову почала спілкуватися з чоловіком мами. Наші розмови ставали все більш інтимними. Через це мене мучила совість.
Одного разу я зробила величезну дурість: записала одну з розмов і переслала матері. Я й сама не розуміла, навіщо це зробила. Результат був жахливий – гучний скандал. Мого вітчима мама вигнала, а я тепер картаю себе, адже зі мною вона не говорить.
