– Добре, мамо, я тебе зрозумів! Записав тут, що малечі треба буде привезти і що Христині взяти в подарунок! – відповів Ілля матері по телефону. – А ти сама чого хочеш? Що тобі привезти? І батькові теж? Я ж взагалі за цим подзвонив!
– Синку, давай я краще тобі повідомленням надішлю? А то, тут багато, і воно все в телефоні вже! Ми з татом склали списки! А то, я не зможу зараз тобі все це зачитати! Я ж з тобою розмовляю! – відповіла вона йому.
– Просто постав на гучний зв’язок і подивися! Я ж пояснював тобі, як це робити!
– Так-так, Ілюшо, але мені так незручно!
– Гаразд, надішлеш тоді, що вам потрібно! А я, поки що… – Ілля перервався на півслові. – Так, мамо, там Юлька прийшла додому з роботи! Я пішов її зустрічати і відразу про подарунки поговорю! Подзвоню тобі завтра! Люблю тебе! – швидко-швидко протараторив він.
– Ой, звичайно, любий! Завтра тоді зателефонуємо і все обговоримо! – відповіла вона йому. – Тільки дзвони мені раніше, ніж сьогодні, а то знову прийде невчасно твоя дружина і переб’є все, як завжди! І взагалі, я не розумію, чого ти так перед нею носишся? Вона ж просто…
– Мамо! Все! До завтра! – більш твердо, ніж раніше, сказав Ілля матері.
– Ну все! Бувай, любий! – поступилася вона йому.
Як тільки Ілля це почув, скинув дзвінок і побіг швиденько в передпокій. Там вже знімала з себе верхній одяг Юлія, його дружина.
– Привіт, моя люба! – вийшовши в передпокій і посміхаючись дружині, привітався з нею Ілля. – Як твій день пройшов? Що нового? Цікаве щось було сьогодні?
– Ні! Все точно так само, як і завжди! – незадоволено відповіла йому Юлія. – Та й у тебе, я дивлюся, теж! – Ти знову про те, що я вдома сиджу? – винувато запитав Ілля дружину.
– Ну нічого собі, ти почав розуміти мої натяки!
– Юлю, ми ж з тобою говорили вже про це! Я піду влаштовуватися на роботу тільки після свят! Ось до моїх батьків з’їздимо, і я відразу ж засяду в оголошення, буду розсилати своє резюме і ходити по співбесідах! Просто зараз я не бачу сенсу, влаштуватися на роботу, щоб взяти потім ще вихідний на тиждень? Та мене з будь-якої роботи відразу ж звільнять так!
– А хто тобі взагалі сказав, що ми кудись поїдемо? – не зрозуміла впевненості чоловіка в цьому Юля. – У тебе є гроші для цього? Або, може, тобі хтось із твоєї рідні на це грошей дасть?
– З чого б вони мені щось давали? Я ж дорослий самостійний чоловік…
– Хто ти, “дорослий і самостійний”?! Чоловік?! Самому-то не смішно таке говорити? – засміялася раптом, перебиваючи чоловіка, вона.
– І що ж не так я сказав?
– Та те, що ти тільки дорослий, а самостійність твоя пішла від тебе разом з минулою роботою! Ось як знову почнеш гроші в дім приносити, тоді і поговоримо про твою самостійність! А зараз ти просто доросла дитина, яка вийшла з-під опіки батьків, під опіку дружини!
– Може, досить вже кричати і злитися? Я ж сказав, що влаштуюся на роботу!
– Ось як влаштуєшся – поговоримо! А зараз я дивлюся на тебе і не бачу того чоловіка, за якого чорт мене поніс вийти заміж!
– Я тебе зрозумів… – сумно відповів він.
Потім він збирався піти з передпокою куди-небудь в іншу кімнату, але Юля його зупинила словами:
– І це все? “Привіт, як справи, на роботу я влаштуюся тільки після свят” і на цьому все?
– А що ти ще від мене хочеш? Ти ж сама постійно починаєш на мене кричати! Хочеш знову посваритися без причини?
– Почнемо з того, що це абсолютно не “нічого”, Ілля! І закінчимо тим, що візьми пакет з продуктами і розклади все по місцях!
– Юлю… Ти ж знаєш, що я не люблю це робити! Навіщо ти знову мене змушуєш? Потім же сама на мене будеш кричати, що я щось не туди поклав!
– А ти клади все туди, куди потрібно! Ми живемо разом вже п’ять років, так що повинен був вже усвідомити, де і що повинно лежати! – злобно сказала вона чоловікові.
– І після цього ти перестанеш кричати?
– Так я і не кричала ще, любий мій! Я просто кажу, що раз ти не працюєш, то хоча б по дому мені допомагай! А то, не любить він… Я теж не люблю тягнути на своєму горбі дорослого чоловіка, але тягну! Продукти купую і ношу пакети додому сама і теж не переламуюся, хоч мені і важко! А ти тільки сидиш тут, вдома в теплі, і з матусею своєю по телефону розмовляєш!
Ілля з побоюванням подивився на дружину, з побоюванням і нерозумінням, типу: “Звідки вона знає?” І почув у відповідь:
– Так-так! Я знаю, чим ти тут займаєш! Мені твоя сестра дзвонила, казала, що ти щодня разів по п’ять дзвониш матері і просиш передзвонити тобі!
– Ну я ж сумую за сім’єю, за домом… І я не бачу тут нічого поганого… – винувато почав говорити він, але майже відразу ж замовк, розуміючи, як це звучить.
– Що?! Ти сумуєш?! А я за своїми не сумую, чи що?! Я теж далеко від них живу, так само, як і ти, але у мене немає стільки вільного часу просто на дзвінки батькам! І я вже точно не скаржуся нікому, як це робиш ти!
Тут у Іллі задзвенів телефон. Він дістав його з кишені домашніх штанів і побачив повідомлення зі списком подарунків, які можна подарувати мамі й татові. Хоч Новий рік і пройшов вже, але, коли він з дружиною поїде до них, треба ж усім догодити, подарувати кожному подарунок.
Ось тільки, як з дружиною поговорити про це зараз, щоб вона дала грошей на подарунки, він не знав. Адже, коли вона в такому стані, зла і кричить, підвищує голос, вона навряд чи погодиться дати йому навіть п’ятсот гривень. А сума, потрібна на подарунки його батькам, була набагато більшою. А там ще не тільки батькам треба подарунки купувати, ще сестрі і двом племінникам.
Так що для такої теми, треба приспати хоч якось пильність дружини, щоб вона стала добрішою, хоч трохи і погодилася дати йому грошей. З самими подарунками він вже сам розбереться, головне було отримати гроші зараз…
Для цього він взяв пакети з продуктами, відніс їх на кухню і став займатися розкладанням, щоб Юля більше до нього не чіплялася. На кухні він провів близько півгодини, не показуючись на очі дружині, намагався зробити все красиво, а інакше дружина б знову розлютилася і почався б скандал.
На ранок Ілля встав трохи раніше будильника дружини, щоб приготувати їй сніданок. Так він зробив вперше за весь час їхнього знайомства і спільного життя. Натомість, коли він сам працював, то вимагав цього від дружини щоранку.
Але, як тільки їх ролі в сім’ї змінилися, то він швидко зрозумів, що Юлія більше не буде для нього нічого робити, а якщо йому щось з цього не сподобається, вона швидко подасть на розлучення, не дивлячись на залишки теплих почуттів, які у неї ще залишилися до чоловіка.
Юля встала, поснідала, не стала якось дякувати чоловікові, так само, як і він раніше цього не робив ніколи, і пішла збиратися на роботу. Коли вона вже була майже готова виходити, Ілля запитав її:
– Юлю, ти зараз сильно поспішаєш?
Вона повернулася до нього із запитальним поглядом в очах, а потім запитала:
– Ну, відносно… А що?
Як Ілля і сподівався, голос дружини вже не звучав так різко, як вчора ввечері.
– Та я тут хотів обговорити нашу поїздку до моїх батьків…
– Що саме ти хочеш обговорити? Що, швидше за все, ми нікуди не поїдемо? – відвертаючись від чоловіка, щоб продовжити свої збори, запитала вона.
– Не треба так категорично про це говорити, люба! Я ж просто хочу влаштувати нам сімейну поїздку!
– Так, Ілля, знаю! Але ось тільки у тебе немає грошей на дорогу туди, на проживання там, та й на зворотний шлях теж! А я не готова викидати зараз в порожнечу стільки грошей! Тим більше, поки ти ще не працюєш!
– Але я ж влаштуюся на роботу! Обіцяю тобі! Просто зрозумій мене, Юлю… Я хочу з’їздити до батьків, я їх три роки вже не бачив! Так… Тільки по телефону розмовляю і все! А тут такий варіант під руку підвернувся: я поки не працюю, мама з татом вдома будуть, та й Христинка з дітьми нікуди в цьому році не поїхали! А у тебе, до того ж, ще й відпустка в цей час почнеться! Це ж як… Всі зірки зійшлися!
Юля задумалася над словами чоловіка. Вона і сама б із задоволенням кудись з’їздила, поміняла б хоч на час обстановку. Але все одно для цього потрібні були гроші, які вона не готова була витратити на цю поїздку.
– Ну, то що, Юлю? Що скажеш? Давай з’їздимо? – знову попросив Ілля дружину.
– Давай, я обдумаю твою пропозицію пару днів, а потім тобі все скажу, добре?
– Так-так, звичайно! Це вже хоч щось! А то, злилася на мене! Не хочу більше з тобою сваритися! – Ілля постарався обійняти дружину, але Юля, поки що була не настільки до нього прихильна.
За один єдиний сніданок протягом п’яти років…
Ілля зрозумів, що поквапився. Він відсторонився від дружини і поставив їй ще одне запитання:
– Слухай, а поки ти думаєш, можеш дати мені тисяч десять?
– Що?! – обурилася Юля.
– Ну, не їхати ж до моїх з порожніми руками! Треба ж подарунки купити новорічні їм! Якраз Старий Новий рік будемо у них зустрічати, виходить, ось і подарунки їм подаруємо! Мама мені вже сказала, що і кому треба буде привезти!
Юля вислухала чоловіка з явним обуренням і недовірою на обличчі, вона навіть зрозуміти не могла, всерйоз зараз говорить їй це Ілля, або це просто якийсь прикол, розіграш …
Але по його виразу обличчя, вона зрозуміла, що він цілком щирий в даний момент і дивиться на неї в очікуванні того, що вона прямо зараз залізе в гаманець і залишить йому потрібну суму.
Але замість цього дружина поставила йому запитання:
– Ти за останні півроку і копійки додому не приніс, а тепер просиш мене спонсорувати подарунки твоїй рідні?!
– Ну, якби у мене були гроші, не просив би, Юлю! Це ж само собою зрозуміло! А ти моя дружина і поїдеш разом зі мною, так що, як не крути, а витрачатися доведеться!
– Ми нікуди не поїдемо!!! – голосно і чітко заявила вона чоловікові і пішла в передпокій одягатися і виходити на роботу.
А Ілля кинувся слідом за нею.
– Почекай! Ти ж сказала, що подумаєш пару днів! А зараз…
– Я вже все вирішила! І ми нікуди не поїдемо! Все! Можеш більше не підходити до мене з цією темою!
– Але, Юлю…
– Що “Юлю”?! Що “Юлю”?! Ти вже за мене все вирішив, розрахував всі мої гроші, і тепер не можеш прийняти відмови? Ну, то це тільки твої проблеми, любий мій!
– Та я просто зрозуміти не можу, чому ти знову як з ланцюга зірвалася! Ти ж тільки що була нормальною! Доброю! Вислухала мене, а не як завжди! А тут…
– Так я щойно тобі все це вже сказала! Але ти, мабуть, поки вдома сидиш, зовсім отупів і перестав взагалі хоч щось розуміти! У тебе на думці тільки “дай-дай-дай”! Все, лавочка прикрита! Хочеш їхати до своїх батьків – їдь, але точно без мене! І я на це не дам ні копійки! А на подарунки їм тим більше! Зрозумів?!
– Ти зараз серйозно?! – обурився він. – Тебе ж там теж чекають! Чи ти вирішила наплювати на моїх батьків тільки через свою жадібність?
– А твої батьки хоч щось робили для нас? Для мене особисто? Ні! Ось і відповідь тобі відразу ж готова! Більше навіть не підходь до мене з цими питаннями, Ілля! Якщо ти знову вирішиш пропустити мої слова повз вуха, то наступна розмова у нас буде набагато коротшою!
І ти вже поїдеш до своїх батьків назавжди, тому що чоловіком і дружиною ми більше не будемо! Це я тобі гарантую! – відповіла Юлія чоловікові і вийшла з квартири, голосно грюкнувши дверима за собою.
А Ілля залишився один у квартирі. Квартирі, яка дісталася його дружині у спадок від двоюрідної бабусі…
А значить, якщо Ілля ще щось скаже дружині “проти”, то Юля дійсно його відправить, причому пішою прогулянкою, до батьків на постійне місце проживання.
Але як би він не сумував за своєю сім’єю, жити разом з ними постійно він більше не хотів, адже він же все-таки дорослий і самостійний чоловік, а не маленький хлопчик в образі дорослого чоловіка …
Залишилося тільки зателефонувати матері і розповісти, що він як міг намагався умовити Юлю поїхати до них, але його дружина їх усіх дуже не любить і витрачатися ні на що не згодна.
Себе ж він не міг виставити винним в очах матері, а дружина… Нічого з нею не станеться, вона ж сильна і незалежна, ось нехай тепер сама звітує перед його матір’ю за свою недоброзичливість.
