П’ять років тому я вийшла заміж, у нас із чоловіком було скромне весілля, тому що на той час ми були студентами та святкували у маленькому колі друзів у гуртожитку. Заміж за одногрупника на третьому курсі.
Коли він зробив мені пропозицію, батьки відмовилися брати участь в організації весілля та допомагати матеріально. Мама мені одразу сказала, що ці стосунки довго не проживуть, тож вона з татом не братиме в цьому участі.
Тому ми тихенько розписалися та відсвяткували цю подію з друзями у гуртожитку. Батьки того дня нас не привітали. З того часу минуло вже п’ять років. Ми заочно закінчили виш, переїхали до орендованої квартири.
Нещодавно в нас з’явився син. І за весь цей час від батьків я отримувала лише повідомлення з вітаннями у свята. Я змирилася з тим, що я старша сестра, і вся увага батьків діставалася молодшій, так і продовжується досі.
У батьків із молодшою дочкою взаємини прекрасні, просто ідеальна родина. Все життя мене утискали, казали, що я маю бути самостійною і домагатися всього сама. З нею ж все було навпаки.
Вона довгоочікувана дитина, і хоч молодша на два роки, я завжди доношувала за нею речі, бо вона росла як на дріжджах. Нічого дивного, я була пробною дитиною, а ось для сестри мама з татом нічого не шкодували.
Вони записували її на гуртки, оплачували репетиторів. Пам’ятаю, як вона обрала престижний вищий навчальний заклад у столиці, але не пройшла на бюджет. Звичайно, батьки погодилися оплачувати їй навчання.
Коли я поступала, мені відразу дали зрозуміти, що або я поступаю, або сама плачу за навчання. Добре, що тоді я пройшла на бюджет. Зараз із батьками ми майже не спілкуємось.
Моє життя налагодилося, чоловік отримав підвищення. Потроху самі впораємося. Мені, правда, пощастило зі свекром та свекрухою. Вони подарували нам весілля квартиру.
Там треба було зробити ремонт, тож ми змогли переїхати тільки, коли навели там порядок. А мої батьки стримано привітали мене з появою дитини, ніби їм байдуже, що в них з’явився онук. Тиждень тому мені зателефонувала мама.
Я навіть здивувалась, тому що зазвичай все обходиться сухими повідомленнями. А тут вона вся на емоціях розповіла мені про весілля сестри, що наречений у неї красень та молодець.
Найсмішніше те, що я маю, на їхню думку, взяти кредит заради її весілля. У цей момент я почала істерично сміятися. Грошей батьків немає, їм кредит не дадуть, бо вони взяли квартиру в іпотеку для молодят.
Як це несправедливо. До речі, на весілля мене не запрошували. Я бажаю сестрі щастя, вона не винна, що її люблять більше, але грошей не дам. Якщо на квартиру кошти знайшли, то й на весілля назбирають.
