Я вкотре дивилася в дзеркало і думала, який зробити макіяж, щоб на обличчі нічого не було видно. Прикро, щоправда, було до жаху. Чоловік нерідко так поводився, але це був останній раз.
Минув уже рік відтоді, як ми розлучилися. Я прийшла забрати деякі речі, а він знову підняв руку. Тепер стою перед дзеркалом і пригадую всі причини, через які колись вирішила піти від чоловіка.
Він постійно принижував мене. Він ніколи не дякував за все те, що я для нього робила. Його кохання була жорстоким і якимось нелюдським. Звичайно ж, так було не завжди.
У перші кілька років він здавався справжнім ангелом. Можливо, це й мало б стати першим сигналом, що щось не так. Надто вже гарний був хлопець тоді. Його справжня натура проявилася через півроку після весілля.
Він розлютився на мене через те, що його улюблена страва підгоріла. Уся справа була в несправній духовці, проте йому було все одно. Він прийшов з роботи роздратованим і шукав привід для того, щоб на комусь зірвати злість.
Відтоді все моє життя перетворилося на суцільне пекло. Чоловік ніби з ланцюга зірвався. Він міг накричати просто тому, що в нього був поганий настрій. На жаль, цей чоловік продовжував впливати на мене і після розриву.
Я тепер не могла довіряти жодному чоловікові. Протилежна стать ніби зникла для мене. Я повністю поринула в роботу, забувши про все. Часом ніби прокидалася і намагалася побудувати стосунки, проте виходило не дуже.
Будь-який чоловік, який намагався зблизитися зі мною, не міг отримати мою довіру. Згодом я відчула себе дуже самотньою, але надто боялася довіритися комусь, і цей страх керував моїм життям.
Я б і хотіла підпустити когось до себе, але не можу цього зробити. Щось усередині мене ставить бар’єр, який не обійти жодному чоловікові. Не знаю, як жити далі і що з цим робити…
