Я дуже раділа, що мені вдалося здати іспит із високим балом. Відкрилися можливості вступити до університету, вирватися із рідного міста. Вся сім’я допомагала мені щонайбільше — батьки, сестра, навіть молодший брат.
Коли приїхала вчитися, була вражена і, можна сказати, шокована, які звичаї панують у гуртожитку!
Не заглиблюватимусь у подробиці, але мені довелося шукати орендовану квартиру буквально на першому ж тижні. Зайвих грошей сім’я, природно, не мала, тому довелося шукати всякі підробітки.
Зрештою, на навчання залишалося не так багато сил і часу, як думала, коли їхала. Повертатися додому не стала, тому що тоді мені здавалося, що це як визнання поразки та власної неспроможності.
У результаті, після кількох невдалих спроб, таки знайшла непогане підробіток як майстра з косметичних процедур з вільним графіком. Здебільшого працювати, треба було вдома у клієнток. Незабаром у мене з’явилася власна база та постійні замовлення.
У процесі якось само собою були і розмови, і легке спілкування. Деякі ділилися зі мною будь-якими особистими проблемами, ми спілкувалися майже як подруги і під час процедур, і навіть після.
Серед них була вона – назву її Вікторією. Якось вона замовила повний комплекс, на її якесь особисте свято, не день народження, але щось там таке для неї важливе.
Після процедур виявилося, що вона нікого не чекає в гості, і запропонувала мені відзначити разом з нею вдвох. Мені стало навіть шкода її і я погодилася, тим більше, що ми раніше іноді подовгу розмовляли.
Так було й того разу, ми сиділи, пили вино, багато розмовляли. Потім вона увімкнула музику, ми танцювали. У результаті вона зізналася, що небайдужа до мене, і я їй подобаюсь. І я залишилася в неї ночувати тієї ночі.
Потім у нас почалися стосунки. Я переїхала до неї жити. Спершу продовжувала працювати, закинула навчання. Потім, через Вікіні підозри та ревнощі закинула і роботу.
Вікторія допомагає мені у всьому, підтримує. Начебто все добре, але так минуло вже чотири роки. Моя старша сестра одружена і в неї дитина, мій молодший брат, приводив додому дівчину знайомитися.
А я, коли приїжджаю, в гості до батьків, брешу, що продовжую вчитися, сиджу за столом у колі нашої великої і колись дружної родини і розумію, що ці стосунки з Вікторією не ведуть нікуди.
Я не маю ні освіти, ні чоловіка, ні дитини, ні роботи, я живу в чужій квартирі і не знаю, що робити далі.
