В мене в голові народився план, як зробити собі невелику відпустку без особливих фінансових витрат, а саме вирішила я поїхати до доньки в гості…

Моїй доньці 25 років, а синові 29. Я люблю своїх дітей понад усе на світі й усе життя намагалася прожити так, щоб вони були ситі, одягнені й забезпечені всім, чим потрібно. Ми з чоловіком дали їм гарну освіту, намагалися виховати їх чесними людьми.

Не кричали, не змушували зубрити уроки, не карали. Думаю, ми впоралися. Але я прекрасно розумію значення проблеми батьків і дітей. Річ у тім, у мене з мамою теж були хороші стосунки. Але вона завжди вчила мене, що з однолітками легше знайти спільну мову, ніж із людиною з іншого покоління.

Всьому виною різні інтереси, багаж знань за спиною, практичний досвід. Це нормально, адже світ постійно змінюється. Стареньким важко за цим встежити, а молоді не цікаво обертатися на минуле. Тож коли діти підросли, я сподівалася, що вони зможуть мати можливість жити окремо.

Не в тому сенсі, що я хотіла їх вигнати, просто мені подобалося думати, що вони будуть в змозі зробити цей крок самі. Однак моїм надіям не судилося збутися. Син привів невістку до нас у будинок. Це було заплановано, але я намагалася відсунути цей день, як могла.

Місця їм вистачало: у нашій трикімнатній квартирі комфортно мешкали ми з чоловіком, донька і син. Тож двоє людей у кімнаті сина нікому не заважали, але норовлива невістка почала виводити всіх із себе. Вона любить поговорити, тож у разі чого за словом у кишеню не лізе.

У їхньому союзі вона, мабуть, головна, а тепер вона час від часу намагається ще й нами командувати. Викинула батьківське крісло. Просто так, не сказавши ні слова. Це були старі меблі, перетягнуті кілька разів. Так, меблі ці вже давно розвалювалися, але чоловік любив крісло.

Замість цього дівчина купила нове крісло, з висувними підніжками і регульованими підлокітниками. Піднесла його чоловікові, ніби як зробивши гарний жест старому, але нове крісло вже не було таким зручним. До нього треба було звикати, вчитися налаштовувати.

Та й під інтер’єр, чесно кажучи, воно теж не підходило. У нас ремонт робився ще за старомодними лекалами, а ця штучка була на вигляд як щось із майбутнього. Чоловік тоді, пам’ятаю, цілий день нервовий ходив, але говорити щось невістці не став, посоромився.

Потім вона почала робити перестановку, бо, за її словами, у нашій квартирі зовсім не було гармонії. Добре, що син тоді все-таки умовив її зупинитися, і перестановку вони робили тільки в себе. Мені розгардіяш у домі не потрібен. Вона не хоче дітей, вважаючи за краще спершу зробити собі кар’єру.

І це мене теж не влаштовує, адже про яку кар’єру може йти мова, якщо ви удвох не витягаєте накопичити кошти, щоб мати можливість знімати хороше житло? Коротше кажучи, мені її мотиви незрозумілі.

Не те щоб я прямо злилася на невістку, просто її в моєму житті було дуже… багато. І це була проблема. Донька вийшла заміж дуже навіть вдало. Зять – людина спокійна, тиха. Від батьків йому дістався будинок і приємні манери. Ну і з мізками пощастило: бути начальником у його віці – можна лише мріяти.

Звісно, доньку він забрав до себе, і зараз вони живуть приспівуючи. Рада за них обох. Але повернемося до сина і невістки. Нещодавно вони запросили свого спільного друга в гості, а той прийшов не один, а з подругою. Вже не знаю, що вони там святкували, але регіт і веселощі тривали до самої ночі.

На ранок, поки ми з чоловіком вдавали, що спимо, всі швиденько зібралися і кудись поїхали. Уже потім, телефоном, повідомили нам, що перепрошують за галасливу ніч, але вони поїхали на зустріч із випускниками. Я вже тоді зрозуміла, що довго подібного шапіто витримати не зможу.

В мене в голові народився план, як зробити собі невелику відпустку без особливих фінансових витрат, а саме вирішила я поїхати до доньки в гості. У них будинок великий, мене не буде ні видно, ні чутно. А я і вечерю приготувати можу, і прибрати, якщо буде потрібно.

Із зятем у нас чудові стосунки, він проти не буде, але дочка обламала всі мої плани. У телефонній розмові вона заборонила мені приїжджати. Сказала, чоловік буде не в захваті, йому це не сподобається, а я вчинила негарно, якщо спробую на нього натиснути. Мене це дуже здивувало і засмутило.

Наступного дня я зважилася зателефонувати йому на особистий номер. Усе-таки я його теща. І звертаюся з проханням, а не вимогами. Але це була велика помилка. Через кілька гудків я знову почула голос доньки, але цього разу він був розсердженим.

Повторила мені сказане минулого разу, тільки на підвищених тонах, і кинула слухавку. Мій план взяти відпустку від домашньої рутини провалився. Навіть чоловік, який із самого початку був не в захваті від моєї ідеї, мене пожалів. А що робити, немає в нас зайвих грошей на готель.

А від галасливих сусідів швидко втомлюєшся, навіть якщо це рідні люди. Що поробиш? Але мене збентежила поведінка доньки, вона навіть не дала поговорити із зятем. Невже вона уже встигла від мене віддалитися? Ми ж виховували її інакше. Що могло статися за цей час, не зрозумію?!

You cannot copy content of this page