Історії про кохання, Родинні історії

В результаті у мене постійно поганий настрій, і я готова кидатися в бій через будь-яку побутову дрібницю…

Мені 23 роки, але через свого чоловіка я почуваюся набагато старшою. І не в хорошому значенні цього слова. Останнім часом я дуже хвилююся і багато думаю. Мій байдужий чоловік ніяк не допомагає мені.

Він лише погіршує й без того важку ситуацію. Не знаю що мені робити. Ми познайомилися, коли я була на другому курсі університету. На той момент він уже давно працював — він на 11 років за мене старший.

Він гарно до мене залицявся, був ласкавим і дарував подарунки. Каюся, це на мене вплинуло. Та й закохалася я в нього майже відразу. Ми зустрічалися півроку, перш ніж вирішили жити разом.

Поступово наше життя почало сповнюватися сварками з побутових питань, проблемами з притиранням. Але в кого не буває? Якось ми вжилися, і нещодавно вже пішов четвертий рік нашого спільного життя.

Якщо раніше чоловік був зі мною милий, приділяв увагу і просто міг підтримати, то зараз я ніби розмовляю зі скелею. Очевидно, що йому байдуже. Жодного прояву кохання чи турботи я вже давно не бачила.

Я хвилююся через це. Почуваюся непотрібною і негарною. В результаті у мене постійно поганий настрій, і я готова кидатися в бій через будь-яку побутову дрібницю. Я чую, що це у мене проблеми, якщо я так поводжуся.

І взагалі мені варто змінити ставлення до ситуації. Іноді він раптом згадує, як було в перші місяці нашого знайомства. Він приділяє мені увагу і навіть може принести квіти. Але ці спалахи я пов’язую з його почуттям провини.

Я вже знаю, що він іноді зустрічається з іншими жінками. Сама я на зраду не наважуюсь, це не те, що мені зараз потрібно. Найсмішніше, що зради мене не так сильно турбують, як відсутність ласки у побуті.

Коли я прошу його про увагу і докоряю байдужості, чоловік відповідає, що він просто така людина. І я не маю іншого виходу, крім як змиритися. Так зробить будь-яка мудра жінка.

Очевидно, я ще не готова стати мудрою жінкою. Зате я легко стаю злою жінкою. А я не хочу такої бути. Я хочу вийти заміж. Хочу сім’ю та дітей. А також бути в атмосфері, де мене люблять і я відчуваю себе потрібною.

Хіба це так важко? Хіба я так багато вимагаю? Найгірше, що через його поведінку стаю агресивною я. Що мені робити? Адже я кохаю його, і його байдужість мене сильно дратує.

Вам також має сподобатись...