Пишу для того, щоб розказати вам, як мені важко. Ще до народження власної дитини все було окей, але коли народилася донечка, в мене відрізало бажання спілкуватися з сином чоловіка від першого шлюбу.
До того, як я дізналася що при надії, я для цієї дитини не шкодувала ні часу, ні нервів, ні грошей, а тепер він для мене наче чужий став.
З самого початку я казала чоловікові, що я не зможу полюбити його сина, та вийшло навпаки, що я в цій дитині душі не чаяла. Та як тільки я народила, так зразу ми з сином почали віддалятися.
В своє виправдання хочу сказати, що хлопчик брехун і свинтус. Хоч я і намагалася переконати себе в тому, що всі діти такі, але в мене не виходить, я бачу як я починаю його ненавидіти.
Мабуть дитина це відчуває, тому що теж став відноситися до мене дуже погано, не хоче мене слухати, і я не хочу з ним лишатися наодинці.
І хоч мій чоловік мене підтримує, але я ж бачу як він переживає. Я не знаю що робити, як налагодити стосунки, він чужа дитина. Я ж попереджала.
