Моя історія, насправді, доволі банальна. Загалом, я нарешті розлучився. Справа така, особиста і неприємна. Багато емоцій, негативу. Навіть сліз: повірте, чоловіки можуть плакати на самоті за міцною чаркою. Про свою колишню навіть говорити не буду. Вона ревіла, як мале дитя.
Ось тільки між справою вона ще й примудрилася в мене відібрати частину майна, зіпсувати мені нерви, та й узагалі звинуватити у всіх смертних гріхах. Як це вдається жінкам, я взагалі не розумію, але факт є факт. Сама проблема зовсім не в цьому.
Річ у тім, що поки ми з моєю колишньою жили разом, встигли познайомитися зі спільними друзями і родичами зокрема. З мого боку їх було не так багато. Та й я досить скупий на приятелів, а ось через дружину в мене з’явилася ціла купа непотрібних контактів у телефонній книжці.
Люди, які посміхаються в усі 32 зуба, коли ти одружений, і ненавидять тебе, коли ви розлучаєтеся. Хоча причина розлучення – далеко не моя вина. У своїх друзях я впевнений досі. Ніхто з них не став на бік колишньої дружини, ба більше, багато хто мене підтримав.
Особливо коли дізналися, чому наш шлюб пішов під укіс. Просто дехто не давав декому уваги, і через це дехто знайшов собі коханця, а я, зізнатися, зовсім не по хлопчиках. Тож коханець дістався колишній дружині. Все це вже в минулому.
Що я точно і добре пам’ятаю з нашого спільного життя, так це моє знайомство з братом моєї колишньої благовірної. Цей тип свого не упустить. Сам дрібний, вузькоплечий, лисіючий мужичок, але як він себе подає, це треба бачити. Уперше я з ним познайомився у власній квартирі.
Вони з дружиною приїхали в гості на таксі, яке я ж їм і оплатив. Потім, подивившись на якість обклеювання шпалер у моїх кімнатах, стикування плитки у ванній і на кухні, брат дружини обіцяв у всьому розібратися і порадив мені “майстрів”, які б змогли мені зробити “цукерку”.
А не той кошмар, у якому ми, виявляється, жили. Ну а я теж не вчора народився і прекрасно розумів, що такі люди, як він, є в кожному будинку, у кожному житловому районі. Такий собі “рішала”, якого ніхто не просить вирішити твою проблему, але він це зробить за тебе.
З дружиною, на центнер його важчою. І зі спортивним костюмом, за яким він дивиться краще, ніж за власними манерами і, тим паче, здоров’ям. Того ж вечора, до речі, він узяв з мене обіцянку не ображати його сестру. Хто ж знав, що вона сама кого хочеш може образити.
Так от, після розлучення з колишньою я, як і годиться чоловікові в такому разі, зайнявся саморозвитком. З’явилося багато вільного часу і коштів. І я сподівався використовувати ці два види ресурсів з максимальною користю. Записався до психолога, пішов у спортивний зал.
Загалом зробив усе, як радять усілякі новомодні книжки від маститих письменників-терапевтів для душі. Якісь моменти мене повністю розчарували, десь я домігся певних успіхів. Наприклад, багато хто радить чоловікам буквально почати зі своєї постави і зовнішнього вигляду.
Те, що одяг змінює ставлення оточуючих до тебе, я знаю вже давно. Через сімейне життя довелося про це забути, але ось щодо розправлених плечей. Не раджу, мужики, тільки зганьбитеся. Мій шеф почав називати мене павичем, а друзі й зовсім стали пародіювати за кожної зручної нагоди.
Цей момент – чиста вигадка і не більше. З грошима, слава богу, все теж вийшло непогано. Став більше заробляти. Вклався в одну багатообіцяючу справу. Так став отримувати пасивний дохід і став багато чого собі дозволяти. І, мабуть, ця новина якось потрапила у вуха колишньому шурину.
Тому самому худорлявому “спортику”. І він не полінувався звернутися до мене з цього приводу. Ні совість його не замучила, ні гордість не прокинулася. Така людина. Вже скільки він мені обіцяв, це я вам не передам. Причому буквально вчора.
Я заблокував його номер телефону, так він мене в соціальних мережах знайшов. Таку б енергію та в корисне русло… Каже, є одна дуже “надійна історія”. Там, виходить, сенс у тому, що кожна людина може домовитися ще з кількома, разом вони вкладуть якусь копійку.
Потім ці їхні копійки виростуть у нормальний капітал. Треба тільки почекати. Найсмішніше і водночас причина, чому я одразу не послав його куди подалі, була така. Він, ніби по секрету і старій дружбі, повідомив мені, що якщо я теж вкладуся, він замовить за мене слівце.
І не перед ким-небудь, а перед власною сестрою. Тобто дружиною моєю. Тією, що в минулому. Вона, мовляв, теж уже вклалася. І на цьому моменті я, зізнаюся, трошки пошалив… Сказав, що згоден, але лише для того, що піти їм обом назустріч лише тоді, коли гра стане по-справжньому вартою свічок.
Загалом, нехай спершу їхній внесок збільшиться, скажімо, разів у 10. Це, повірте, вже дійсно непогані гроші. Шкода, що підуть вони прямо в кишеню “фараону” цієї піраміди, а я відразу ж підтягнуся потім. У такий спосіб я трошки пом’якшу собі пігулку болісного розриву, а заодно покараю колишню і її брата.
