Я працюю медсестрою в міській поліклініці. Того дня, як зазвичай, була на зміні і працювала не покладаючи рук, а ще всю зміну я з нетерпінням чекала вечора, адже у мене була призначена романтична вечеря.
Хлопець покликав мене в найкращий ресторан міста. Я була впевнена, що він готовий поставити те саме запитання. Я втомилася після зміни, але все одно одягла свою найкращу сукню і туфлі на підборах.
Я спізнювалася і зателефонувала коханому, щоб попередити. Якраз у цей момент помітила чоловіка, який насилу стояв на ногах. Я не змогла пройти повз і підійшла до нього, попросивши хлопця почекати хвилинку.
Чоловік був одягнений у лахміття, але мав досить охайний вигляд. Було видно, що йому погано, він був блідий і важко дихав. Я поспішила до нього. Чоловік підняв на мене погляд, усміхнувся і відповів, що все нормально.
Але після цих слів одразу впав без свідомості. Я без роздумів почала надавати чоловікові першу допомогу. Оглянувши його, зрозуміла, що чоловікові потрібна термінова реанімація.
Навколо почали збиратися люди, які викликали швидку. Але втрачати час було не можна, і я вирішила самостійно почати реанімацію, роблячи масаж серця і штучне дихання. Хтось із натовпу знімав усе на телефон.
Коли приїхала швидка, чоловік був стабільний. Вони швидко забрали його і повезли в лікарню, я вирішила поїхати з ними. Чомусь не могла кинути цю людину з бездонними блакитними очима і сяючою посмішкою.
В мене з голови вилетіло, що коханий усе ще чекає в ресторані. Я не знала, хто цей чоловік та чи є в нього родичі. Вирішила подивитися, чи є щось у його куртці, яка залишилася в мене.
Там я знайшла складений папірець із номером телефону. Я набрала номер, мені швидко відповіли. Я пояснила ситуацію. Жінка, яка відповіла, попросила дочекатися її, вона постарається приїхати швидше.
Через півгодини в приймальному покої лікарні з’явилася ставна і добре одягнена жінка. Вона сказала, що шукає свого сина. Я не могла повірити, що ця жінка – мати бездомної людини, якій я допомогла.
Поки ми чекали новин від лікарів, мати чоловіка розповіла його історію. Виявляється, він із забезпеченої родини. Два роки тому не стало батька сімейства, і бізнес мав перейти до нього, але він відмовився ним керувати.
Річ у тім, що чоловік мріяв стати художником, а не займатися фінансами. Мати тоді дуже розлютилася на сина і вигнала його з дому, залишивши без гроша. Так він і опинився на вулиці.
Невдовзі вийшов й повідомив, що з чоловіком усе гаразд. Йому потрібен догляд, адже він ослаб від недоїдання, але з часом усе буде добре. Лікар дозволив зайти в палату.
Мама чоловіка не змогла стримати сліз, просила в сина вибачення й обіцяла піклуватися про нього. Він обійняв її і тоді помітив мене. Я скромно стояла на порозі. Я залишила сина з матір’ю і вийшла з палати.
Тільки тоді зрозуміла, що вже глибока ніч, а я страшенно втомилася. А ще згадала, що хлопець так і не дочекався мене. Я вирішила порозумітися з ним завтра і пішла додому спати. На ранок я прокинулася знаменитою.
Місцеві ЗМІ поділилися відео того, як я рятує чоловіка. Мені здавалося, що в цьому немає нічого особливого, адже це просто робота. Зібравшись із духом, я вирішила зателефонувати хлопцеві.
Він підняв слухавку блискавично, але відповів дуже грубо. Я оторопіла від такого привітання і спробувала пояснити ситуацію, але він навіть не став слухати. Він заявив, що більше мене не поцілує, бо я торкалася безхатька.
Сказав, що на цьому наші стосунки закінчилися та кинув слухавку. Я не очікувала такої реакції і проплакала півдня, але потім вирішила зайняти себе тим, що в мене виходить найкраще – роботою.
Я пішла в лікарню, щоб провідати врятованого. Це рішення стало доленосним у моєму житті. Чоловік був радий бачити мене, а мені було приємно з ним спілкуватися.
Я допомагала йому відновлюватися, підгодовуючи домашньою їжею. Він розповідав про своє життя і мрії, заліковуючи мої душевні рани. Так ми й зблизилися. Згодом зрозуміли, що кохаємо одне одного.
Мати врятованого зрозуміла, що була не права. Вона підтримала сина в його починаннях і допомогла організувати виставку його робіт. Через рік після того доленосного вечора ми одружилися.
