В мене є друг. Він психолог. Зазвичай він працює з парами, які планують розлучитися. Така собі швидка допомога, яка рятує шлюби. Звички щось розповідати про своїх клієнтів він не мав, але поділився однією історією.
Якось до нього прийшла дуже гарна дама зі стильною стрижкою; чорне волосся у неї було й сині очі. Ідеальна постать, доглянуте обличчя, манікюр… Вона виглядала чудово! І одягнена була зі смаком.
От мій друг вирішив, що жінці років сорок-сорок п’ять, але Наталя сказала, що їй 62. Успішна і красива жінка в перлах. Вона була піаністкою. І добре заробляла. Наталя прийшла порадитися.
Вона зустріла чоловіка молодшого за себе на 15 років. Він також музикант; але не такий відомий та забезпечений. І ось у них виникло почуття. Кохання. Їх багато об’єднувало; душевна спорідненість і тяжіння…
Але жінку хвилював її вік. Вона турбувалася через різницю у віці і взагалі через те, що їй стільки років уже… Чи можна любити і на щось сподіватися? Вони говорили десь годину.
Мій друг відчув, що Наталя повністю не розкрилася. Він призначив нову зустріч, але вона не прийшла. Сплатила пропущений візит та попросила пробачення.
Він навіть засмутився, так йому сподобалася ця гарна і розумна дама. Ну ось, через півроку Наталя все ж таки прийшла. Він побачив біля дверей кабінету стареньку в бляклому костюмі і в черевиках стареньких.
Волосся бабусі було сивим, очі бляклими, а обличчя покривали зморшки. І сиділа вона, згорбившись, опустивши голову. У кабінеті старенька заговорила тихим, старечим голосом. Так, то була Наталя.
Мій друг був вражений! Він подумав, що кохання виявилося нещасним. Музикант розбив серце гарної дами, кинув її, розтоптав її почуття; напевно так, тому Наталя перетворилася на стару, як у страшній казці?
Ні. Вона сама відмовилася від кохання. Вона поступила безглуздо, попри свою освіту. Попри свій розум. Вона стала радитися з приводу свого роману з друзями та ріднею. Ну, і вони швиденько їй роз’яснили.
Що музикант – альфонс та мисливець за спадщиною. Що у 62 роки треба про душу подумати, а не про романи. Що Наталя вже бабуся давно. З розуму, чи що, бабуся з’їхала?
Подивися на цифри у паспорті та на своє відображення, ти ж стара! Ну хто тебе покохає, сама подумай! Це він прикидається. Побачив твої перли, твою машину і неналежний поважному віку вигляд, – і хоче жити за твій рахунок.
Ти ж старенька, одумайся! Їй так говорили всі. Кожен день. Вона давно вже не радилася, давно порвала усі стосунки зі своїм музикантом, а вони все дзвонили та писали, приходили в гості чи запрошували до себе.
І ось усе це говорили та говорили… І Наталя справді стала старенькою. І вбила своє кохання, сама розбила своє серце… Мій друг сумно хитав головою, поки слухав тиху розповідь старої пані. І перли її зблікли.
Вірніше, були вбиті добрими порадами добрих людей. Не треба слухати тих, хто під виглядом правди говорить вам смертельні речі та отруює вам душу. Наталя змогла повернутись до себе і повернути своє кохання….
