Кілька місяців тому я втратила чоловіка. Йому було всього 52 роки, і про те, щоб скласти заповіт, ми з ним навіть не думали. Коли справа дійшла до поділу майна, виявилося, що наш шлюб вважається недійсним.
Його анулювали через якісь махінації з фіктивними шлюбами, а ми потрапили під роздачу. Але про це нам ніхто не повідомив! Вдаватися в подробиці я не стала. Мій юрист сказав, що зараз це вже безглуздо.
Так чи інакше, тепер усе майно мого чоловіка мало дістатися його синові від першого шлюбу, але вони давно не спілкувалися. Всьому виною його колишня дружина, яка зробила все можливе, щоб посварити батька і сина.
Він до останнього намагався достукатися до сина, але той уперто стояв на боці матері. Він навіть не приїхав провести батька в останню путь! Зате про те, щоб успадкувати всі його заощадження, не забув.
Він приїхав за кілька днів після поминок, щоб оглянути будинок і не забув нагадати, що я маю забрати сої речі. Син чоловіка вважав мене головною винуватицею розлучення своїх батьків.
Він думає, що саме я наставляла його батька проти нього. Хоч би як я намагалася довести йому протилежне, хлопець просто не слухав мене. Насамперед він вирушив у кабінет свого батька, а я залишилася на кухні.
Через кілька хвилин він спустився, показав мені якийсь листок і спитав, що це. На папері чітко було видно почерк мого чоловіка. Я взяла листок до рук. Це було послання до сина, в якому йшлося, що це його мати заборонила їм спілкуватися.
Крім того, там йшлося про те, що подарунки на кожне свято, які він надсилав, його мати повертала, і вони чекають на горищі. Тоді він нарешті погодився вислухати мене, і я розповіла йому правду.
Поки він був маленьким, його мама дозволяла його батькові приїжджати і проводити з ним час. Мій чоловік дуже любив свого сина, завжди вчасно платив аліменти та й узагалі міг витратити на дитину останні гроші.
Коли ж йому виповнилося 10 років, колишня дружина сказала, що їм не потрібна допомога, а дитині не потрібен батько. Одному богу відомо, в якому світлі ця жінка виставила мого чоловіка перед своїм сином.
Однак після того випадку вони перестали бачитися. Чоловік намагався налагодити з ним контакт, коли хлопчик вступив до університету і жив у гуртожитку, але він був непохитний.
Відтоді минуло багато років, і ось нарешті він дізнався правду. Я показала йому горище з його подарунками, і він розплакався. Потім син мого чоловіка підійшов до мене і сказав, що більше не претендує на його майно.
Він також попросив мене приходити в гості. Та зустріч поклала початок нашій дружбі. Хлопець перестав жити обманом і часто навідувався до мене. Я показувала фото його батька і розповідала якою людиною він був. Зі своєю матір’ю хлопець не спілкується.
