Дівчата, не повторюйте моїх помилок, благаю. Ніколи не виходьте заміж, заздалегідь не поживши з коханим у цивільному шлюбі!
В ті часи, коли я виходила заміж, таке ще засуджували. Бувало, якщо хто і ризикне з’їхатися, то потім від пліток і наклепів звільнитися роками не могли. А в нинішній час воно-то все вже простіше буде …
Коли ми з Трохимом тільки познайомилися, він залицявся до мене просто-таки як до царівни. І квіти тягав, і солодощами загодовував, і проводжав до воріт, коли в бібліотеці допізна засиджувалась. Загалом, не кавалер, а мрія! А як розписалися, так вся романтика і закінчилася, почалися робочі сімейні будні, як воно завжди і трапляється …
Втім, випаровуватися закоханість почала поступово, не відразу, звичайно ж. На перших порах думалося, що стерпиться все, що не чужі ж люди: як-не-як клятви давали біля вівтаря! Але не тут-то було. Дрібні і (як спочатку здалося) милі чоловічі слабкості виявилися ознаками банального егоїзму.
А помічати недобре я почала, як сина першого народила. Того року овочі за захмарними цінами продавали, а мама з дачі передала трохи домашніх вітамінів, щоб здоров’я підтримати.
Так ось вирішила я салат весняний зробити. Тільки нарізала все, заправити не встигла, а в іншій кімнаті, чую, синочок розплакався, я і побігла заспокоювати. Повертаюся на кухню, а салату і сліду не було. Питаю у чоловіка, мовляв, як так, чому не залишив мені нічого, а він і відповідає: “Не втримався, що не сердься, занадто смачно було …”
Після того випадку пропажі їжі все частішали. Скільки б я не наготувала, як тільки чоловік один залишався, холодильник вмить спустошувався. Свекруха на мої скарги тільки закиди сипала, мовляв, голодом морю синочка її найдорожчого, ось тому так і виходить.
Комусь здасться, що я роблю з мухи слона, але для мене така поведінка неприйнятна! Адже справа навіть не в тому, що мені їжі не залишається, а в тому, що чоловік жодного разу про мене навіть не подумав.
Останній інцидент трапився на хрестини другого сина. Запросили гостей за тиждень до свята, а в той самий день я кілька годин прокрутилася біля плити, щоб приготувати своє фірмове м’ясо по-французьки. Потім лише на годину відлучилася, повернулася, а м’яса наче й не було, і гості вже на порозі. У таке дурне становище я ще ніколи не потрапляла!
Скільки разів вже говорили з чоловіком на цю тему, а він навідріз слухати мене не бажає …
Напевно, на розлучення подавати буду. Як же далі жити з таким ненажерою? Він так скоро не тільки мене, а й дітей об’їдати буде. А цього я ніяк допустити не можу.
