Олегові батько саме пригнав нового мотоцикла з-за кордону. В ті роки мотоцикл в селі в 18-річного був і так рідким явищем, а з-за бугра, так взагалі на вагу золота.
Олег вихвалявся обновкою перед хлопцями, а вони, як і має бути, сходили слюною, хто заздрив, хто сам мріяв про такого. Вітька в їхній компанії був задиракою.
Ось і цього разу вломував Олега дати покататися на транспорті. Олег все проти був. Тоді Вітька і на слабо брав і що тільки не намагався.
Олег любив порозважатися, адже йому в селі все дозволено було. І цього разу в нього виникла грандіозна ідея.
-Віть, чуєш, а хочеш собі такий? -Смієшся, покажи мені хто не хоче, правда ж, хлопці? – Тоді давай так, якщо одружуєшся на першій, хто сюди увійде, він твій.
Віктор з легкістю погодився, але по факту нічого не втрачав. Тим паче, що йому вже 21, пора дійсно подумати. Олег, чомусь, був певен, що зараз зайде сусідка Катя, пухка, червонощока, ладна дівчина.
Єдине, не гарна було вона. І господиня добра, і сама не людина – душа. Зазвичай її мати в цей час по молоко до Олегової мами посилала, а дівчина забігала в гараж Олега пирогами почастувати.
Олегу то все одно було, з ким Вітька одружитися, у Олега дівчина була – Стася. Вона вже поїхала до міста навчатися, тому приїздила рідко до батьків.
Мала ще кілька місяців довчитися на перукаря і в райцентрі на роботу піти. Олег замріявся, згадав солодкі губи Стасі. У них не було нічого, вона така, до весілля ні-ні.
А куди йому одружуватися, це Вітько он, за мотоцикла може, а він ні. Задумався, коли його солодкі думки перервав гуркіт брами і голос Стасі.
“Вона ж в цей час на заняттях, тільки ж четвер, звідки вона тут? Вітька, твою ж дивізію…Це він її буде обхожувати, а я обіцяв не влазить, ну дзуськи, свою дівчину не віддам”.
Стася побігла поцілувала Олега в щічку, привіталася з хлопцями взяла банку з молоком, бо подруга захворіла, просила її принести.
В Олега світ перед очима впав. Хлопці зрозуміли, що Олег хотів Вітьку на Каті одружити. Олег першим почав розмову:
“Ти, це, прости, що я так тебе ображав, Віть, давай забудемо про нашу угоду. Та і Стася, вона ж моя, за тиждень ніяк ти її не вломаєш”.
Хлопці кричали що так не піде, адже умова дорожче грошей і тим паче груди металолому, а Олега так вирішили провчити.
Звісно Олег сперечався і просив, але знав, що Стася не схоче заміж за Вітьку, тому не передивпв надто. А потім, сталося неочікуване.
-Мамо, чому він заміж не кличе, вже ж можна наче, та і ми не дурні, господарі гарні, батько он хату яку звів. – Не знаю, доню, не знаю, що в цих чоловіків в голові, одному Богу відомо.
Та не бери в голову, буде ще в тебе справжній чоловік. – Та де ж його взяти, справжнього, хоч бери і за першого зустрічного йди…
Саме в цей момент в будинок зайшов Вітька зі сватами. Батько Стасі тільки засміявся, Вітька йому подобався, звісно, але він знав, що дочка Олега кохає.
Несподівано для всіх і в першу чергу для себе Стася погодилася. За тиждень і весілля зіграли.
Вітька не зміг спати спокійно, тому перед весіллям розповів все дівчині, сказав, якщо вона не схоче, все скасують. Стася була дуже зла на Віктора, зранку всі очі виплакала, та на весілля таки пішла.
Олег теж там був, він взяв чарку і голосно почав промовляли тост, розповідаючи все в найменших дрібницях. Він чекав, що Стася покине Віктора, та дівчина навіть оком не кліпнула. Сказала лишень таке:
– То виходить, Вітя виграв, давай, гони сюди мотоцикл. Чи ти здатен тільки дівчат ображати та над друзями знущатися? Давай-давай, гони…
Через 15 років на великій дубовій тумбі красувалася весільна фотографія Віті і Стасі, на тому самому залізному коні. А пара дивилася на неї і посміхалася, в перервах, поки Стасин живіт бовтався в боки від стусанів ще ненароджених близнят.
