Я виріс в небагатій родині, жили ми скромно, але якось зводили кінці з кінцями. А коли мені виповнилося п’ять років, тато зліг. Мамі доводилося непереливки. Їй доводилося за мною дивитися і за татом доглядати між змінами.
Я не міг нічим допомогти своїй мамі, бо був занадто маленьким, щоб щось зрозуміти. Тато був лежачий, а його родичі обходили наш будинок десятою дорогою. Після закінчення школи я поїхав у місто вступати до інституту.
Я сподівався знайти постійну роботу, щоб допомагати мамі, але грошей від підробітків вистачало тільки на їжу. Тоді я економив, щоб хоч трохи відправити мамі грошей. Світ не без добрих людей.
В інститутській їдальні я часто залишався, щоб доїсти залишки їжі. Там мене знали кухарки, вони добре до мене ставилися, з розумінням. І, коли я збирався навідатися до мами, пакували мені в торбину хліб, крупи та котлети.
Після навчання краще не стало, я дізнався, що маму виселяють із дому. Вона щойно втратила чоловіка, а родичі сповістили вдову про те, що будинок належить свекрусі і що жити в ньому мама не має права.
Тоді вона стала погано почуватися. Я не знав, що мені робити. У село не було сенсу повертатися, там немає ні роботи, ні житла. У місті я жив у гуртожитку з другом. Мені пощастило, бо в сусідній кімнаті жила самотня сусідка.
Ми з нею часто перетиналися на кухні, спілкувалися. Коли я розповів їй про свою ситуацію, вона погодилася прихистити в себе маму на деякий час. Тим часом, поки мама була в мене на виду, я став різноробочим.
Платили не багато, але це був хоч якийсь стабільний дохід. Там я і познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Після роботи я зіткнувся з дівчиною. Вона почала піднімати свої речі, а я стояв як укопаний і дивився на неї.
Тоді вона розсміялася і запропонувала якось прогулятися. Ми гуляли, спілкувалися. Нам було добре разом, але вона майже нічого не розповідала про себе. А потім сказала, що вона донька мого начальника.
Вона нічого не хотіла розповідати, бо я їй сподобався. Вона думала, що якщо я дізнаюся, хто її батько, то перестану з нею спілкуватися. Її сім’я добре мене прийняла. Батько в неї виявився чуйною людиною.
Він купив моїй мамі квартиру, щоб було де жити. А незабаром ми одружилися. В нас щасливий шлюб, якому вже 10 років, а моя мама давно видужала і няньчить онуків.