Я, як чоловік, звик вирішувати все сам, але ось уже півроку мучуся. Мені 30 років, я молодий симпатичний хлопець, з вищою освітою, влаштувався на пристойну роботу, рік тому купив квартиру, зараз збираю на автомобіль, є кохана дівчина.
Але це тільки верхівка айсберга, а під водою – величезна брила, яка не дає мені жити далі. Річ у тім, що в мене є ще одна дівчина. З нею я знайомий з 18 років, вона молодша за мене на рік. Почалося все з простої дружби, а потім переросло у велике і чисте кохання.
Мені тоді здавалося, що ми з нею були першими одне в одного, тому ми одне для одного були як повітря. Не сперечаюся, вона була дуже вродливою дівчиною, худенькою, з витонченою фігуркою і полум’яно-рудим волоссям. Мені дуже подобалося заритися в її густе довге волосся і нюхати його. .
Через рік я запропонував жити разом, вона спочатку не хотіла, але я наполіг, зняли однокімнатну квартиру, і стали жити. Не скажу, що в нас були якісь побутові проблеми, тому що весь вільний час ми проводили в ліжку, харчувалися в кафешках, тусувалися в нічних клубах, подорожували.
Щороку ми їздили на різні фестивалі. Аж раптом стало відомо, що вона при надії. Вона сяяла, як 5 копійок, раділа дитині, а я думав лише, що на фестиваль не поїдемо. Потягла мене до лікаря, потім каже давай одружимося. Я хотів весілля, але не тоді.
Одним словом, я вмовив її позбутися дитини, говорив, що ми одружимося через кілька років і в нас ще будуть дітки. І вона зробила те, на чому я наполягав. Після ми поїхали на фестиваль, мені дуже подобалися зміни в її фігурі.
По поверненню вона потрапила в лікарню, взагалі то та се, операція за операцією і стало відомо, що вона вже ніколи не зможе стати матір’ю і це все наслідки мого рішення. Вона плакала, а я сидів поруч і говорив, що вона мені потрібна і я буду з тобою завжди.
Після лікарні в нас якось усе змінилося: вона перестала ходити по кафешках і клубах, перестала ходити в салони, готувала мені борщі й дивилася серіали, але вона не замкнулася, вона спілкувалася, і я радів. Не хоче людина тусуватися – я і без неї потосуюсь.
За рік вона перетворилася на жахливу істоту. З дівчинки з гарною фігуркою вона перетворилася на 100-кілограмову корову, жир звисав скрізь. Це було жахливе видовище, я навіть її обійняти не міг, мене відразу нудило.
Через два місяці я запропонував роз’їхатися, нібито щоб спокійно підготуватися до захисту диплома, а насправді я просто втік. Ми почали просто зустрічатися, але тепер я її нікуди не водив, мені було соромно приводити це в клуб, де тусувалися мої друзі.
Я придумував купу відмазок, що немає близькості, що не хочу залишитися на ніч у неї. Звичайно, я думав її кинути, але душа болить, я нібито винен у її теперішньому стані. Потім вона стала нестерпна: у неї з’явилася якась манія, що в мене інша, вона стала нервова й істерична.
Вона ніде не працює, все чекає, коли ми одружимося. Я їй не розповів, що купив квартиру, нічого не розповідаю. Ось уже рік я живу з прекрасною дівчиною зі своєї роботи, вона не красуня, але не знаю, ось відчуваю, що вона – моє, з нею мені не хочеться ходити по ресторанах і тусуватися.
Я розумію, що я зараз можу з нею завести дитину і не одну, але як уявлю, що колишня через мене не зможе ніколи стати мамою! Я часто до неї приїжджаю, але як бачу її, не можу взагалі нічого сказати, у неї одразу причіпки та істерики.
Я їй пропонував почати доглядати за собою, повернутися в життя, а вона питає, навіщо, бо їй ніхто не потрібен, адже у неї є я, я ж її люблю. От що мені їй сказати?
