– З таким характером тебе ніхто ніколи не покохає! – висловилася Маргарита Павлівна і театрально закашлялася.
– Уже покохали! У нас весілля за місяць. Тільки вас не запрошую, – вичитала Марія свою тітку і кинула слухавку.
З глузду з’їхати. Рідна тітонька, а поводиться гірше за ворога. Подзвонила, розповіла про всі болячки, напросилася в гості, ще й гидот під кінець наговорила.
Так, її тітонька – людина у віці: потрібні обстеження і спостереження лікарів… Але так нахабно повідомляти, що Марія повинна і квитки купити, і свою квартиру як готель надати!
Ну, вже ні! Дівчина весь день не підходила до телефону і ніяк не могла взятися за домашні справи.
-Марію, а ти чого трубку не береш? Я вже тричі тобі подзвонив! – голосно сповістив наречений про свій прихід.
Дівчина підняла заплакані очі й без зайвих пояснень обійняла Кирила.
– Що б там не сталося, воно того не варте. Ти ж знаєш. Хочеш, підніму тобі настрій?
Марія невпевнено кивнула.
– Подзвонила твоя тітка Марго, сказала, що вони всією сім’єю хочуть приїхати на наше весілля. Уявляєш? Класно ж, що батько твій приїде! Хотів зробити тобі сюрприз, але не дотерпів. Тим паче, настрій у тебе, бачу, зовсім поганий. Давай, кажи, що трапилося? – радісно ділився подіями наречений і не розумів, що накоїв.
– Любий, давай ти зараз подзвониш тітці Марго і попросиш її не приїжджати? Скажи, що плани змінилися. У весільну подорож поїдемо, а весілля не буде. Придумай що-небудь. Будь ласка! – попросила Марія і знову розплакалася.
– Та що сталося? Дрібні проблеми – не привід скасовувати свято, – уже серйозніше проговорив Кирило.
– Ми сьогодні вранці посварилися з тіткою. Я не хочу їх бачити в наш день. Ти б чув, скільки гидот вона наговорила! – тут же поділилася дівчина.
– А мені вона сказала, що випадково дізналася про наше весілля і дуже засмутилася, що ми забули про таких близьких родичів. Мені навіть якось не по собі стало. Загалом, я їм квитки замовив уже, – хлопець насупився і відкрив додаток на телефоні. – Спробую придумати щось із квитками.
Дівчина вже нікого не слухала. Вона схопила телефон і тут же набрала номер тітки Марго.
– Ви з глузду з’їхали? Де ви взяли номер Кирила? Навіщо напросилися на наше весілля? – Марія не могла більше стримуватися.
– Квитки вже не повернути, тож чекай нас у гості, – почула Марія анітрохи не засмучений голос родички.
– І зовсім плювати, що я вас бачитиму не хочу? – здивувалася дівчина.
– Марію, родичі сьогодні посварилися, завтра помирилися. Чи мені не знати? Через місяць приїдемо в гості, позбутися нас не вийде, тож готуй пиріжки. Орина їх дуже любить, – награним добрим голосом проворкувала тітка Марго в трубку.
– Не хвилюйся, у нас ще цілий місяць, щоб усе вирішити, – заспокоїв наречений Марію і обійняв міцніше.
Три з половиною тижні пролетіли непомітно.
Марія ніяк не могла дочекатися зручного моменту, щоб поговорити зі своєю матір’ю. Все-таки тітка Марго її рідна сестра. Але мати, щойно чула ім’я сестриці, одразу хапалася за серце.
– Навіть не хочу нічого знати! -приймалася кричати Алевтина Павлівна.
Весільні клопоти перемежовувалися з поганим самопочуттям матері. Марія вже не знала, за що хапатися.
– Мамо, тітка Марго приїде, – сказала донька вже напередодні важливої події.
– А чому я тільки зараз дізнаюся? Я думала, ви з нею не спілкуєтеся, – щиро здивувалася Алевтина Павлівна.
– Я взагалі не хотіла, щоб вона приїжджала, ще й усією родиною. А як тобі сказати не знала. Кирило їй уже квитки купив, уявляєш? Але це він через незнання, – виправдовувалася Марійка і стежила за реакцією матері.
Жінка спочатку спантеличено захлопала віями, присіла на краєчок дивана і тільки потім вимовила:
– Валерочка…
– І Орина приїде. Усі приїдуть, – підсумувала донька і не стримала сліз.
Вона знала, що тітка Марго зробила багато неприємного за своє життя.
І чоловіка увела в Алевтини Павлівни, і дитину від нього на світ привела. Після появи Орини, сестри стали найлютішими ворогами.
Алевтина Павлівна ніяк не могла влаштувати своє особисте життя, а Маргарита Павлівна не розуміла, що поганого вона зробила. Адже Валерочка вже стільки разів гуляв на сторону. Нехай краще в родичах залишається, навіщо чужим людям своє добро віддавати?
Марія не пам’ятала навіть, який вигляд має її батько, тому сприймала родичів спокійно, доки вони не надумали з’явитися в найневідповідніший момент.
– Не хвилюйся, донечко, давно час мені поговорити з Валерою. Недобре розлучилися. Ось тільки свято не хочу тобі псувати, – пояснила Алевтина Павлівна.
Вона боялася, що навіть через стільки років не зможе стримати емоцій. Але Марія вмовила прийти жінку на реєстрацію. Як без матері в такий день?
– Марію, привіт, нас сьогодні вночі треба зустріти на вокзалі! – голосно промовила в слухавку Маргарита Павлівна. – Ти мене чуєш? У нас сумки важкі.
– Як уночі? Ми не зможемо вас зустріти, нам перед весіллям виспатися треба! – сторопіла Марія від такого нахабства.
– А нам не треба хіба? У вас у місті всі готелі таких грошей коштують, тому ми у вас перекантуємося. Або нехай Аля нас зустріне, скільки можна губи дути? – вирішила тітка Марго.
– Ні, маму не потрібно чіпати, ми зустрінемо, – приречено видихнула дівчина.
– Вони навіть готель не спромоглися зняти заздалегідь, уявляєш? – скаржилася Марія нареченому. – Хіба можна бути такими нахлібниками?
– Люба, не нервуй, завтра в нас чудовий день, ніхто його не зіпсує, – пообіцяв Кирило і поставив будильник, щоб уночі поїхати на вокзал.
Хоча він уже й сам шкодував, що одразу не повернув гроші за квитки родичам дружини. Він хотів, щоб його наречена помирилася з батьком, тому й не став затівати повернення квитків. Тоді він не подумав, що скандальна дружина майбутнього тестя може запросто зіпсувати їм весілля.
Зайвих грошей на оплату готелю в молодих не було, турбувати маму з хворим серцем не хотілося, а інших варіантів просто не знайшлося. Кирило сказав, що сам розбереться з родичами, Марії тільки потрібно підготувати спальні місця в залі. Так вона зможе відпочити і виспатися.
Але хлопець не розрахував, що тітка Марго ввалиться у квартиру з криками:
– А ось і ми! Де наречена? Чому не зустрічає улюблену тітоньку?
– Ви чого так кричите? Три години ночі! – обурилася Марія, коли вийшла зі спальні.
– Привіт, донечко, – тихо промовив Валерій Олександрович і розставив руки для обіймів.
З батьком Марійка не бачилася багато років, ба більше, він їй не дзвонив і зі святами не вітав. А тут вирішив приїхати.
– Не дочка я тобі! Ти маму кинув! – в серцях крикнула Марія і грюкнула дверима.
Кирило заспокоював її всю ніч, обидва не спали.
Вранці Марія встала з важкою головою і без краплі гарного настрою. Дівчина вирішила зварити каву і спробувати підбадьоритися всіма силами.На кухні вже сидів Валерій Олександрович. Він, щойно побачив Марію, одразу попросив:
– Давай поговоримо, прошу тебе. Не йди. Адже ми не просто так приїхали.
– Краще б не приїжджали, – буркнула Марія, але залишилася на кухні й прикрила двері.
– Хворий, я донечко. Трохи мені залишилося, – зізнався батько.
У Марії стиснулося серце, але вона стримано промовила:
– А якби не захворів, то не приїхав би?
– Не наважився б. Я ж і, правда, твою маму кинув. Але тільки ти вислухай, як воно все насправді було…
Дівчина вислухала. Валерій Олександрович розповів, як зрадив по дурості Алевтині Павлівні всього один раз, а тітка Марго почала його цим шантажувати.
– Не хотів я з нею в село їхати, та й не кохав її ніколи. Хотів до мати твоєї повернутися, от тільки коли Орина з’явилася, довелося залишитися, – продовжив розповідь батько.
– А заради мене, значить, не залишився? Орині потрібніше, ніж мені? Пощастило їй мати такого татуся! – вибухнула Марійка і тільки зібралася вийти з кухні, як Валерій Олександрович узяв її за руку.
– Не тримай на мене зла. Так, я помилився. Але я ніколи про тебе не забував: гроші надсилав, листівки з привітаннями, дзвонив, але ти ж трубку не брала! – Валерій Олександрович промокнув очі серветкою.
– Навіщо ти зараз брешеш? Ти мені не дзвонив! Жодної листівки я не бачила. А мама сказала, що ти від мене відмовився, – підвищила голос Марія і відчула, що її нерви не витримують.
– Ах, ось воно як… Мені Аля сказала, що ти мене знати не хочеш…
Дівчина розуміла, що в цій історії не все так просто, і розмови з матір’ю уникнути не вдасться. Тому в її голові визрів план: а що як поговорити з мамою без тітки Марго? Раптом батько справді намагався почати спілкування, але не міг?
Алевтина Павлівна довго не могла отямитися після зустрічі з колишнім чоловіком. Але щойно випила кухоль води, підтвердила, що Валерій Олександрович писав листи, телефонував і переказував гроші. Ба більше, вона витягла із серванта стопку листів і передала Марії.
– Вибач, я думала, так буде краще. А номер спеціально неправильний дала, – винувато промовила жінка.
Кирило зателефонував уже разів десять, але Марія не змогла взяти себе в руки й відповісти нареченому.
Усе, що сказав батько далі, жахнуло дівчину. Виявилося, що тітка Марго зараз жила в будинку, який купив батько для Марії. Найбільше тітонька боялася, що після відходу Валерочки, дочка пред’явить свої права на житлоплощу.
– Вона попросила тебе приїхати, щоб ти умовив мене відмовитися від спадщини?
Чоловік кивнув і додав:
– Але я б цього не хотів. Зовсім скоро мені доведеться лягти в лікарню, я б просто хотів ще хоча б кілька зустрічей. Поговорити і спробувати отримати твоє пробачення. І пробачення твоєї мами.
– Я не хочу бачити свою сестрицю на весіллі дочки! – обурилася Алевтина Павлівна.
– І не побачиш – час розпису й адреси ресторану вона все одно не знає. Я скажу, що переконав Марію відмовитися від будинку. А після мого відходу зробите, як вважаєте за потрібне. У заповіті я вказав Оринку і Марійку.
У Маргарити є квартира в місті, яку вона здає, ось туди й переїде, – пояснив Валерій Олександрович і зібрався йти. – І вибач, що зіпсував свято.
Марія після розмови одразу зателефонувала Кирилу і, не стримуючи емоцій, розповіла все, що сталося.
– І як же ти тепер без зачіски та макіяжу? – захвилювався хлопець.
– Та яка зачіска, Кирило? Я з татом помирилася! А ще ми встигаємо на реєстрацію, якщо ти приїдеш за мною просто зараз.
– Та я вже внизу, відразу зрозумів, куди ви поїхали, – радісно оголосив Кирило.
Марія встигла переодягнутися у святкову сукню, і ніхто не запізнився на реєстрацію.
Весілля відсвяткували без тітоньки Марго, Валерія Олександровича та Оринки.
Виявилося, тітка взяла з собою доньку, щоб у разі чого натиснути на жалість. Дівчинка хворіла останнім часом, і Маргарита Павлівна розраховувала обставити її хворобу як хронічну. Не відбере ж Марія у хворої дитини півбудинку. Особливо, коли сама обзавелася житлом чоловіка.
Перед рестораном Марія встигла відвідати салон краси, і свято не було зіпсоване.
Батько, як і сказав, через деякий час ліг у лікарню. Кілька разів на тиждень, у години відвідин, дочка приїжджала до Валерія Олександровича.
Алевтина Павлівна не пробачила колишнього чоловіка, але не стала перешкоджати спілкуванню батька і дочки.
Спадщина зрештою дісталася обом дочкам, через що Маргарита Павлівна розлютилася. Вона була впевнена, що тільки Орина успадкує будинок. Тітка Марго всі півроку до вступу в спадок надзвонювала племінниці і то вмовляла, то тиснула на жалість, то вимагала від Марії відмовитися від своєї частки. Поки племінниця її не заблокувала.
Марія поспішила свою частку продати через довірених осіб. У грошах вона трохи втратила через поспіх, але зате була рада, що тяганина зі спадщиною закінчилася.
Дівчина постаралася, щоб до родички дійшов слух, що виручені гроші вона витратила на операцію матері. Хоча насправді поклала їх на депозит. Знаючи наполегливість тітоньки, Марія боялася, що та знову з’явиться в їхньому житті й почне вимагати гроші на лікування Орини. Або ще на що-небудь.
Але навіть це не зупинило Маргариту Павлівну від несподіваної появи на порозі за кілька років, коли настав час Орині вступати до університету.
Тітка розраховувала, що донька поживе у зведеної сестри всі 5 років навчання.
Але цього разу сам Кирило навіть двері родичкам не відчинив.
