Зі своєю дівчиною я зустрічався понад три роки – перше і справжнє моє кохання, все для неї робив. Як і вона для мене. Все було чудово, ми любили одне одного.
Одного вечора вона мені зізналася, що коли ми прозустрічалися сім місяців, вона мені один раз зрадила. Я був у шоці. Адже я їй довіряв більше, ніж самому собі!
Як вона сказала, це було тільки один раз, вона його не любила, просто на новий рік перебрала. Так вийшло, що перший новий рік ми зустрічали не разом.
Вона сама мені це розповіла, жодних причин зізнаватися у неї не було – я її ні в чому не підозрював, загрози викриття теж не було. Сказала, що їй важко жити з цим, і вона більше не хоче обманювати кохану людину.
І дуже просила вибачення. І так гірко плакала, що моє серце рвалося на частини, але для мене, звісно, це було як ломом по потилиці. Ми взяли паузу на три тижні, щоб я подумав, чи є тепер майбутнє у наших стосунків.
А після паузи я сказав, що ми розлучаємося. Після цього ми майже два тижні з нею не спілкуємося. Але я не можу не думати про неї, без неї мені важко і сумно.
Спілкуючись з її подругою, я дізнався, що їй теж дуже погано, що вона кається і переживає. Чи можна це пробачити, і якщо так, то як мені забути зраду? Самому їй зрадити? Але я цього зовсім не хочу…
